Розділ 15

Розділ 15.

Друга хвиля мобілізації, хоч і не без проблем, та все ж дозволила поповнити армію окупантів ще на двісті – двісті п'ятдесят тисяч потенційних двохсотих та трьохсотих. Врешті решт це, хоч і не одразу, але дозволило зупинити наступ ЗСУ, який після херсонської операції загрожував обвалити весь південний фланг тисячокілометрового фронту. Багнюка, що робила неможливим пересування техніки на дорогах і полях дніпровського фронту не нам дозволила в повній мірі скористатися вікном можливостей. А вікно було, поки ці жертви мобілізації місили багнюку на своїх полігонах.

Поповнення було таке собі, та через певний час, вони ж чомусь повинні навчитися і за рахунок кількості живого м'яса зможуть нас зупинити. Таким чином, сталося те, чого ми і боялися. Сповільненню темпів наступу на півдні посприяли власні дії, маю на увазі знищення греблі каховської ГЕС. Якщо в перші дні, ця широка десятикілометрова смуга боліт на лівому березі грала на нашу користь, утруднюючи логістику росіян, то тепер, нвсе було навпаки. Розмиті шляхи не давали можливості нашим силам швидко просуватися вперед. Та що там швидко, хоч якось. Семенюку, не залишалося нічого іншого, як втрачати дорогоцінний час та чекати теплої сухої погоди, сподіваючись що річка нарешті повернеться в свої береги. Шкода, та тоді буде вже зовсім інша ситуація, і паніка перших днів у ворога минеться.

Добре, що це було єдиним, про що слід було пожалкувати. Наші успіхи на півдні вплинули на ситуацію і з іншого боку. Скажу чесно, цей бік справи ми і не розглядали. Нарешті, країни старої Європи повірили в нашу перемогу. Вони наче прокинулись, перестали вагатися та розродилися обіцянками про надання більш потужної допомоги. Поки що обіцянками. Однак, знаючи довгі європейські бюрократичні процедури, ні на що інше ми і не розраховували, принаймні швидко.

 Я мав всі підстави вважати, що і наші дії підштовхнули їх до прийняття такого правильного рішення. Недарма ми у свій час, придбали такі впливові видання як Independent і кілька популярних телеканалів. Ми встигли залучити до співпраці кількох популярних оглядачів і наша медійна кампанія проходила досить успішно. Все це, не могло не дати свої плоди. Згідно з останніми опитуваннями, ідею збільшення обсягів допомоги Україні підтримували 62% європейців, і не просто європейців, а виборців. Тепер навіть німці вирішили надсилати нам не лише шоломи з бронежилетами та інвалідними візками, а підготували для передачі першу партію танків "Леопард" та "Тауруси".

Щось дуже довго вони вагалися та набирали обертів. Он в тих диктатурах такі питання вирішуються значно швидше. Поки чеський президент Павел гасав по всьому світу збираючи обіцяний мільйон снарядів, Північна Корея надіслала Росії цілих дванадцять. Залишалося лише сподіватися, коли ж на повну потужність запрацює наш завод під Тернополем. Він вже відправив на фронт майже два мільйони. І що б ми без нього робили?

Та мабуть головним було те, що заморожені Європою 250 млрд. російських активів будуть нарешті розблоковані на користь України. І це буде дуже доречно, бо компанія BitCoin вже давно відчувала брак коштів, все ж таки занадто дорого коштувала нам ця війна. А ми ж до схожого сценарія готувалися ще з середини дев'яностих.

Повністю зосереджуватись на війні мій бізнес не міг, компанія мала багато інших планів і були вони справді наполеонівськими. Шкода, що грошей на всі задуми бракувало.

Так що, додаткові надходження були дуже потрібні. Наприклад, ми давно обговорювали питання щодо ширшого залучення іноземних добровольців до лав ЗСУ, однак поки що мусили утримуватись від цього. Аж занадто дороговартісним буде цей крок. Це стало абсолютно зрозумілим після нашої зустрічі з бригадним генералом Кирилом Ющенко, який вже скоро, влітку 2023 –го року мав стати першим етнічним українцем, що очолить Французький іноземний легіон. Ні, він не був навіть далеким родичем третього президента, хоча його дід теж народився десь там, на Сумщині.

Спільно з генералом, ми почали прораховувати різні варіанти. Кирил, повідомив нам, що з дев'яти тисяч військових легіону сімсот українців вже висловили бажання піти воювати на наші фронти, але хочуть воювати там своїм, окремим підрозділом. І таких бажаючих знайдеться ще чимало. Однак, і тут справа впиралася в банальні гроші. У них, в тилу, у Франції, зарплата звичайного легіонера становила приблизно 1300 євро, а от коли той вирушав в зону бойових дій, то вона зростала майже втричі. За нашими розрахунками, комплектування однієї бригади, без озброєння, обійдеться нам в сто мільйонів на місяць. А вільних грошей у мене вже не вистачало, адже потрібно було не забувати і про інші напрямки.

 Власне, струмок добровольців і так не пересихав, в світі завжди можна було знайти людей які люблять постріляти. Але, якщо при цьому можна буде і непогано заробити, то такий струмок здатен перетворитися на невелику річку.

 Таким чином, ці заморожені 250 мільярдів зможуть зробити формування нових підрозділів не такою вже фантазією. На відміну від Росії, у нас немає нафто - газових родовищ, де мільярди доларів витікають прямо з під землі. Саме завдяки цьому, вони і намагаються переконати весь світ, що можуть воювати безкінечно довго. Але ж це повна дурня, вважаю, що у цьому питанні якраз ми перебуваємо в кращому положенні. Чому так? Та хоча б тому, що на війну вони мусять витрачати власні мільярди, а Україна, в більшій частині, воює за рахунок допомоги своїх союзників чи скоріше партнерів. І взагалі, воювати за старими радянськими лекалами з країною де " бабы еще нарожают"- не вдячна справа. Тут потрібні або якісь свіжі, ризиковані рішення, або модернові, проривні технології, яких немає у ворога.