Розділ 3

Розділ 3

Що там було написано на персні царя Соломона - “Все проходить, пройде й це”? Ось і моя свинка пройшла, хочеться думати, що без ускладнень і через два тижні я як завжди сидів за своїм столом і з цікавістю слухав плітки про останні новини нашого інституту. Власне, нічого особливого не сталося, якщо не брати до уваги ті непогані премії, якими порадували майже всіх співробітників. Так би мовити, за плідну і творчу працю. Я мабуть був останній, хто досі не поставив підпис у відомості, та у мене була поважна причина. Що тут можна сказати? Ці сто карбованців погоди не зроблять і щастя на них не купиш, але і зайвими вони не будуть. Тим більше, що душу гріло те, що розмір моєї премії був найвищим серед співробітників мого рівня.

            Я здивувався коли зрозумів, що таки скучив за роботою, тому вломився в неї як танк в молоді берізки. За кілька днів встиг підігнати всі хвости і одразу отримав нове завдання. Святе місце пустим не буває. Так минув майже місяць, я вже збирався почати готуватися до літньої подорожі алтайськими каньйонами, як раптом мене викликали до директора.

            - І чого це не до завідувача відділом, а прямо до Петра Юхимовича? Що там у їхньому лісі здохло?

            І знову в усьому було винне наше міністерство. А сталося от що.

Товариш Новіков відкрив чергову нараду зі звичайної радянщини, тобто вкотре нагадав присутнім, про керівну і направляючу роль, однак швидко завершив свою преамбулу і перейшов до конкретики.

            - Товариші, як всі ви знаєте нещодавно наш уряд підписав кілька важливих угод по будівництву гідротехнічних споруд на острові свободи і в Сирійській республіці. Перед нашим міністерством поставили задачу сформувати кілька груп спеціалістів для виконання цих робіт. І це повинні бути справжні фахівці своєї справи. Тиждень тому, я отримав перші пропозиції з окремими персоналіями, в цей час всі вони проходять ретельну перевірку у компетентних органах. Часу у нас ще достатньо, виїзд першої групи на Кубу планується на кінець вересня, а до Сирії, на жовтень – листопад, коли там спека трохи спаде.

            Уважно подивившись на присутніх і не почувши запитань, Ігнатій Трохимович погортав свій записник і продовжив.

            - Сьогодні, я зібрав вас на щоб заслухати керівників обох команд. Хочеться прямо від них дізнатися як ідуть справи і чи не виникло якихось труднощів. Вам слово, Володимир Ілліч .

            З місця піднявся сухорлявий чоловік років п'ятдесяти і зупинивши погляд на повному зібранні обіцянок товариша Брежнєва, що незайманою шеренгою стояло на полицях кабінету міністра, не зазираючи у свої записи, почав.

            - Колеги, ми з Віктором Васильовичем склали список всіх потрібних спеціалістів, з урахуванням майбутніх робіт і подали його до канцелярії. Однак, нещодавно нам прийшла відмова з вимогою скоротити його як мінімум на дві позиції. Ми у себе так і так розглядали людей, намагаючись знайти фахівців, які в разі потреби зможуть закрити одразу кілька позицій, однак все марно, все одно в норму не влазимо. Тим більше, що нам треба враховувати і кліматичні особливості обох країн. Ігнатій Трохимович, може ви самі спробуєте надавити та залагодити цю ситуацію?

            Міністр відповів майже одразу.

            - Не впевнений, що це буде просто зробити. Раніше я намагався вирішити це питання, однак кількісний склад делегації вже узгоджений на рівні Міністерства закордонних справ. Краще давайте ще раз пройдемось по всіх персоналіях, може разом щось і вирішимо.

            Після цих слів він посунув до себе обидва списки. Почалося жваве обговорювання кандидатур, суперечки і відстоювання своїх позицій. Під кінець, не дивлячись на шалений опір відповідального за механізацію, одне місце все ж таки вдалося вивільнити.

            - А це що за чотири незнайомі персони? – запитав міністр у начальника першого відділу, добігши очима до останнього рядка.

            - А от без них нікуди не дітися - пояснив той. Ви ж самі знаєте наші правила, без представників відомої вам організації ніхто і нікого за кордон не випустить. Ну а двоє інших - це перекладачі з іспанської та арабської мов. Перевірені фахівці, які не перший раз у таке відрядження їдуть. Ви ж самі розумієте, що без цього теж ніяк.

            Всі присутні на хвилину замовкли і замислились. Міністр неквапливо піднявся з крісла і склавши руки за спиною, наче копіюючи Йосипа Віссаріоновича, пройшовся за спинами підлеглих. Несподівано, в його обличчі та ході щось змінилося. Він підняв голову, переможно глянув на присутніх і заявив.

            - А ви знаєте, я мабуть знаю як можна залагодити цю проблему. Так от, до складу однієї з груп, я пропоную долучити одного молодого інженера з Києва. Хоча йому не виповнилось і двадцяти чотирьох років та багато хто з вас про нього вже чув. Дуже талановитий хлопець. Це саме він на будівництві ризької ГЕС запропонував використати тури, що значно прискорило хід будівництва водозахисних споруд і дозволило здати об'єкти за графіком. Ще тоді коли навчався в інституті, теж не всидів. Згадайте наші мобільні бетонозмішувачі – це теж його робота.

            Несподівано, Ігнатій Трохимович замовк, замислився і через кілька с секунд наче про щось згадавши, сказав.

- Та наскільки мені відомо у нього є одна проблема. Він ще не жонатий і як ви знаєте компетентні органи відносяться до таких персон з певною пересторогою. Можуть і завернути.