Не за твоїми правилами

21.

Прокинулася я не від будильника, а від теплого дотику до талії.

Спочатку навіть не розплющила очей, лише зручніше вмостилася на подушці й відчула, як рука, що лежала поверх ковдри, повільно притягнула мене назад. Спиною я торкнулася теплого чоловічого тіла, і спогади про вчорашній вечір повернулися настільки швидко, що сон остаточно зник.

Я залишилася на двадцять першому.

У кімнаті було тихо, крізь нещільно закриті штори пробивалося ранкове світло, а Марк, судячи з рівного дихання, ще спав. Його долоня лежала на моїй талії так природно, ніби ми прокидалися поруч далеко не вперше.

Я обережно повернулася до нього.

Без звичної стриманості, темної сорочки й уважного погляду він здавався зовсім іншим. Волосся скуйовджене після сну, на щоці ледь помітний слід від подушки, одна рука під нею. Я кілька секунд просто розглядала його,перед тим як він відкрив очі.

— Давно спостерігаєш?

— Достатньо, щоб з'ясувати: уві сні ти виглядаєш значно менш небезпечним.

— І які висновки?

— Поки що не остаточні. Мені потрібно більше матеріалу для дослідження.

На його губах з'явилася повільна усмішка.

Я хотіла відсунутися, щоб потягнутися за телефоном на тумбочці, але його рука на моїй талії одразу стала міцнішою.

— Куди?

— Хотіла подивитися, котра година.

— Це інформація, без якої ми ще хвилин десять точно проживемо.

— Дуже смілива заява від людини, яка зазвичай планує день раніше, ніж інші прокидаються.

— Сьогодні в мене змінилися обставини.

— І що ж сталося?

Він не відповів.

Замість цього нахилився й торкнувся губами моєї щоки, потім кутика губ, ніби навмисно залишаючи справжній поцілунок на потім.

— Марку, це не відповідь.

— Я намагаюся показати.

Його губи нарешті накрили мої.

Поцілунок був повільним, ще сонним, без учорашнього нетерпіння, але від цього чомусь відчувався навіть інтимніше. Марк не поспішав, лише тримав мене за талію, великим пальцем ледь помітно погладжуючи шкіру, а коли я відповіла, притягнув ближче.

Я провела долонею по його плечу й відчула під пальцями тепло шкіри.

Марк відсторонився лише на кілька сантиметрів.

— Добрий ранок.

Я засміялася.

— Треба було почати з цього.

— Мені мій варіант подобається більше.

— Твій варіант зайняв значно більше часу.

— Саме тому.

Він знову нахилився, але цього разу замість губ поцілував мене біля вуха.

Легкий дотик змусив мене мимоволі втягнути голову в плечі.

Марк одразу завмер.

— Ось це цікаво.

— Навіть не починай.

— Я ще нічого не зробив.

— У тебе саме той голос, після якого зазвичай починаються проблеми.

— Неправда.

Його губи знову торкнулися шкіри під вухом, уже повільніше, і я відчула, як він усміхається, помітивши мою реакцію.

— Марку...

— Саме про це я й говорив.

— Про що?

— Мені подобається, як ти вимовляєш моє ім'я, коли я тебе тут цілую.

Він перемістився трохи нижче, до шиї.

Я поклала долоню йому на потилицю, відчуваючи під пальцями коротке волосся, і на кілька секунд забула, що збиралася щось відповісти. Марк цілував повільно, затримуючись то біля вуха, то на шиї, а його рука ковзнула з талії на спину й знову притягнула мене до нього.

— Ти зранку завжди такий настирливий? — запитала я, коли він нарешті дав мені можливість нормально вдихнути.

— Не знаю. Раніше ти не залишалася, щоб перевірити.

— Тобто це експеримент?

— Якщо так тобі легше погодитися на повторення.

Я усміхнулася й потягнула його до себе за шию.

Цього разу поцілунок почала я.

Марк відповів одразу, і ранкова повільність поступово зникла. Його долоня пройшлася вздовж моєї спини, зупинилася на талії, а я відчула, як він змінив положення, опинившись ближче. Він не навалювався, залишаючи мені достатньо простору, але відстані між нами майже не залишилося.

Я провела пальцями по його плечах, а потім нижче по спині. Марк перехопив мою руку, підніс до губ і коротко поцілував зап'ястя.

— Ти зараз намагаєшся бути романтичним?

— Не псуй мені репутацію.

— Пізно. Я вже бачила тебе зі скуйовдженим волоссям.

— Це конфіденційна інформація.

— Я подумаю, скільки коштуватиме моє мовчання.

— Можу запропонувати каву.

— Слабко.

— Сирники.

— Уже цікавіше.

Марк усміхнувся, але замість того, щоб відпустити мене, знову схилився до шиї.

— Ти ж розумієш, що так ми до них не дійдемо?

— Учора не дійшли, і я не почув від тебе жодної скарги.

— Ти надзвичайно задоволений собою з самого ранку.

— У мене є причини.

Я хотіла відповісти щось достатньо дошкульне, але він знову поцілував мене під вухом, і думка загубилася десь між бажанням засміятися й бажанням притягнути його ще ближче.

Марк скористався другим.

Його губи повернулися до моїх, і цього разу поцілунок одразу став глибшим. Я обійняла його за шию, він провів долонею по моєму боці, а потім повільно перевернув мене на спину.

На мить він зупинився, дивлячись мені в очі.

У його погляді вже не залишилося нічого сонного.

Я торкнулася пальцями його щоки.

— Чому зупинився?

— Переконуюся, що ти не збираєшся нагадати мені про сніданок.

— Якщо зараз скажу «сирники», ти образишся?

— Дуже.

— Тоді мовчу.

Він засміявся й поцілував мене знову.

Цього разу вже без жартів.

Його губи ковзнули від моїх губ до щоки, потім до шиї, а я відчула, як від кожного нового дотику шкіра стає чутливішою. Я провела долонями по його спині й притиснула його ближче, остаточно відмовившись від думки, що цей ранок має починатися за якимось розкладом.

Мені подобалося бачити Марка таким.

Не зібраним керівником Vorsky Group, не чоловіком, який контролює кожне слово й рух, а просто Марком, який лежав поруч зі мною, цілував мою шию й явно не мав жодного бажання кудись поспішати.

А ще більше мені подобалося, що поруч із ним я теж не поспішала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше