Розділ 7

Минає двадцять хвилин, і Емілію оголошують переможницею третьої пари другого раунду. Ханна отримала декілька ножових поранень, але все ж вижила та негайно направилась до медпункту. У відповідь Емілія мало не отримала від неї сильний удар гострим лезом у голову, але вдало заблокувала його деандою, що й врятувало її. 

Весь їх поєдинок я сиділа на лавці та боялась поворухнутись. З моїх вух досі не виходили слова Нормана, а його запах ще більше в’ївся у мій ніс та моє тіло, від чого мене періодично починало нудити. 

До мого бою з Чеанєм залишається близько п’яти хвилин, але замість того, щоб піти розминатись, як це почав робити хлопець, я заклякла, сидячи на лавці. Перед собою я бачила лише яскраву зелену траву. Моя голова не хотіла підійматись угору, а ноги тим паче відмовлялися йти у сторону рингу. 

Я втратила контроль над своїм тілом, а все, чого я забажала у цей момент – повернутись до гуртожитку та зробити ще кілька порізів на своїх руках. В цей момент я дійсно цього захотіла. Хотіла відчути пекучий біль, щоб зарані перекрити той, який отримаю на арені. 

З гучномовця долинув голос, який попередив про початок четвертого й останнього бою другого раунду між мною та Чеанєм. 

Але у цей же момент я підскочила з лавки та, ігноруючи прохання пройти на ринг, побігла у сторону виходу з майданчика, мало не задихаючись від тривоги. У відповідь я чула лише крик судді, який прохав мене повернутись на платформу, а також шепотіння глядачів, які спостерігали за тим, як я налякано покидаю поле бою. 

– Ноартс, повернись на місце! Твій бій от-от почнеться! – Лорейн крикнула мені це, коли я вже добігала до тунелю. 

Пробігаючи крізь натовп інших солдатів, які також кричали мені повернутись та не тікати від суперника, я миттю завертаю до коридору, та біжу до вбиральні. 

Мене божевільно нудило, а в очах почало темніти. Кожен раз вдихаючи повітря носом, я починала відчувати гострий та їдкий запах Нормана, і закашлювалась. Поки я намагалась хапати повітря ротом, по моєму обличчю текли сльози. Забігши у вбиральню, я сперлась тремтячими руками на раковину, а потім почала вмиватись холодною водою, наплювавши на пластирі на обличчі. 

Мені лише хотілось змити з себе всі неприємні відчуття, які я отримала сьогодні за чотири години. Другий раунд мав вже скоро закінчитись, але я стараюсь якнайдалі відтягнути свій поєдинок.

– Заспокойся, благаю… – шепочу собі. – Заспокойся і йди назад… Це лише Чеань, він не зашкодить тобі… Це лише Чеань… – Холодна вода стікає моїм лицем, змішуючись зі схлипами та сльозами. 

Я закриваю обличчя мокрими руками та не розумію що мені робити. Я повинна перемогти всі три раунди, щоб отримати високі бали. Але якщо я виживу у цьому раунді, то яка вірогідність того, що мені нададуть можливість обрати суперника, а не бути обраною? Заян, Емілія, Норман… Всі вони жорстокі, сильні солдати, які прагнуть перемогти. Заян одразу зламає мені кожну частину тіла. Емілія миттєво переріже мені горлянку або виб’є хребет своєю силою. За Нормана навіть думати страшно, бо він мене сто відсотків просто задушить. 

Я страшенно не хочу перемагати у цьому раунді, оскільки в наступному помру, ким би не був мій суперник. І це були не мої здогадки або тривожні думки. Це були факти. Чіткі факти, які кричав мені мій внутрішній голос.  

– Якщо переможу, то помру… – скиглю, знову вмиваюсь холодною водою. Рідина стікає по моєму обличчю на форму, а тоді я чую знайомий голос. 

– Ти переможеш, і виживеш. 

Я обертаюсь і, прокліпуючись від води в очах, помічаю поряд Стоун. 

– Ні, Стоун, я помру. – Мої очі знову наповнюються сльозами. – Якщо я виживу цей бій, то у наступному точно помру.

Вона простягає мені дещо у руці та розкриває її. В долонях її рук знаходиться кілька квадратних шашок, схожих на крихітні коробки. Вона починає розпихати ці шашки по кишенях моєї форми й шепоче: 

– Це підсилювач деанди. Головне – тримай їх у своїй формі. Якщо всі три шашки випадуть, ти втратиш й ефект посилення. Використовуй свою силу, змішуючи її з клинками. Маніпулюй ними, шпурляй їх або посилюй гостроту лез. Роби все, що прийде тобі на розум. Фіолетова деанда здатна на все. Ти можеш забажати абсолютно будь-що, що захочеш, і ти це отримаєш. 

– Дякую, – шепочу їй у відповідь я та міцно обіймаю подругу. 

– Ми з Чейзом все так само спостерігаємо за тобою з вікна, тому тримайся. Заради себе, і заради нас. 

Я, сміючись, підіймаю погляд на сусідку та говорю:

– Передай Чейзу, що я не здамся. І нехай засуне свої переживання собі у зад.

Заспокоївшись та привівши себе у порядок після обмивання водою, через декілька хвилин я повертаюсь на майданчик. 

Біля тунелю мене одразу зустрічає розлючений Сейн:

– Що ти, в біса, робиш? Твій бій мав початись ще п’ять хвилин тому! – криком звертається до мене він.

Я ігнорую його, не бажаючи зараз знову переказувати свій стан та пояснювати причину мого зникнення, тому одразу прямую на арену. Чеань напевно вже зачекався, адже його вигляд говорив про те, що він нудьгував, чекаючи мене. 

Я заходжу на арену та обтрушую свою форму. Вона вся в краплях води, які не встигли висохнути.