Олена
Ми сиділи в маленькому кафе після покупок.
Марія їла морозиво і щось весело розповідала Андрію.
Я дивилася на них і мимоволі усміхалася.
Було видно, що він дуже любить свою доньку.
У якийсь момент Марія сказала:
— Мама теж любить такі блискітки.
Я на секунду завмерла.
Мама.
Я перевела погляд на Андрія.
— Твоя мама теж працює в нашій компанії, — сказала Марія.
Я здивовано подивилася на неї.
— Справді?
Андрій трохи ніяково усміхнувся.
— Так. Діна.
Я відчула, як у мене всередині щось перевернулося.
— Вона… твоя дружина?
Він похитав головою.
— Колишня.
— Ми розлучилися п’ять років тому.
Його голос був спокійним.
— Але ми залишилися друзями. Заради Марії.
Я кивнула.
Але тепер багато речей раптом стали зрозумілими.