Глава 2

В кабінеті сиділо двоє чоловіків у великих м'яких кріслах, повернутих до панорамних вікон з видом на вечірнє місто. В руці кожного була склянка наповнена віскі.

— Після зустрічі з Ходзінською, ти мовчиш і тільки посміхаєшся як ідіот. Може розкажеш уже, як наша місцева Снігова Королева тебе відшила?

Ця репліка порушила затяжну тишу. Дмитро підніс руку зі склянкою та поглянув на рідину кольору бурштину, а потім перевів погляд на брата, а за сумісництвом ще й найкращого і найближчого друга. Зробив вдих і видих та відпив трохи віскі.

— З характером ця жінка, гостра на язик. Не така, як купи твоїх ляльок.

— Хто б казав. У пресі, що не фото, то ти з новою кралею. Чи ти думаєш, якщо жінка не впала тобі в обійми, то вона не така як всі?

Дмитро перевів погляд на місто. І все ж не схожі вони з братом. Сашка –так звуть його брата, завжди був серйознішим у всьому, що в навчанні, що в стосунках з жінками. Ось і зараз Олександр був у стосунках уже три роки та вже подумував про заручини. А Діма ж за останній рік завів стільки романів, скільки його брат за життя не мав. Єдине, що у них схоже – це хист до ведення бізнесу.
Рідні брати не схожі й зовні, хоч двійнята. Саша – схожий на матір кароокий короткострижений блондин середнього зросту, але з хорошим спортивним тілом. Діма – взяв собі зелені очі від батька, але й кілька капель від материних карих очей. Його волосся могло закрити половину обличчя у розпущеному вигляді, але діловий костюм зобов'язував їх зв'язувати. Ростом він також пішов у батька – майже два метри, міцної статури.

— Чому Снігова Королева?

Запитав Дмитро у брата, який жив уже десятий рік у столиці, а він же катався країною і відкривав нові готелі, де й жив час від часу.
Йому було важко збагнути, чому такій гарячій жінці дали таке холодне прізвисько. Катя йому здалася гарячою, пристрасною. Особливо той поцілунок, показував що її суворість може змінитися на ніжність. А поцілунок він згадував часто. І кожного разу посміхався на всі тридцять два зуби, при цьому ж називав себе ідіотом. А як інакше? Побачив жінку, що дала йому відсіч і згадував короткий поцілунок, та ляпас, що також запам'ятався.

— Про Катерину Ходзінську відомо дуже мало. Ніхто не знає її точного віку, звідки родом – чи місцева, чи приїжджа. Про особисте життя взагалі жодної інформації. Не жінка, а загадка. Але що можна сказати зі сто відсотковою впевненістю – вона створила себе сама. Працювала тимчасовим секретарем у фірмах, а зараз, бач – керує своєю. І керує дуже добре. Як діловий партнер – надійна і серйозна. Це тобі кожен бізнесмен скаже..

— Жінка-загадка..

Повторив Діма і зловив себе на думці, що хоче дізнатися більше про неї. Хоче пізнати її. Задумався, навіть, про те, щоб найняти детектива..

З тієї розмови минуло кілька днів, але Дмитро дізнався про жінку, що не полишала його думок, вкрай мало – одну лиш капельку інформації. Катерина родом зі Львова, батьки були багатими людьми, але що далі невідомо. Чому вона працювала простим секретарем, якщо з заможної сім'ї? І чому приховує своє життя? Уже за тиждень він матиме відповіді на свої запитання, а поки що треба було щось робити. І він придумав що зробить. Так, його вчинок є нечесним стосовно Каті. Але на війні всі способи годяться.