Розділ 17

Єва

Я не знаю як я пережила все те, що останнім часом на мене навалилося. Спочатку я нервувала через повернення Дениса. Я гадала, що мої почуття до нього повернуться, але виявилось, що я зараз сприймаю його як доброго знайомого, друга, але не більше. За те, я стала страшенно ревнувати Гліба. Особливо тяжким був цей тиждень. Мій коханий ходив сумний, напружений, та емоційний. Я вже гадала, що він хоче покинути мене та піти до тієї Аріни. Але правда виявилась ще більш шаленою. В нього є донька від цієї дівчини. А ще вона хвора, і скоріше за все, скоро Аліса буде жити з нами. Я багато думала, і дійшла висновку, що я все-таки  маю прийняти не минучі  обставини, якщо хочу бути з коханою людиною. Тим паче, що Аріна це його минуле, а Аліса – буде і в майбутньому. Тому я приготувала вечерю, і ми з Глібом чекали приходу гостей. До нас прийшла маленька тендітна дівчинка-школярка з її мамою. Гліб був на сьомому небі від щастя, а мені дуже захотілося, мати з ним свої дітей. Але для цього було б не погано одружитися, хоча це зараз не на часі. Нещодавно ми відгуляли весілля  Поліни та Марка.  Тітка Поліна теж була рада познайомитись з племінницею, але сказала, що від нас з Глібом чекатиме племінника. Тобто житття продовжувалось, а для когось спливало. Гліб з Аріною приготували необхідні документи, щоб Аліса після смерті батька могла залишитися з батьком. І от  вона вже тиждень як в лікарні, доживає останні дні. Аліса ходить сумна, ніби передчуваючи смерть матері, а ми з Глібом  відчайдушно стараємося її чимось відволікти. Але хвороба є сильнішою, і Аріна помирає. Поховавши маму, Аліса все більше часу проводить з батьком, настроюючи його проти мене.

-Єво, а чому Аліса плаче?- питає Гліб повернувшись з роботи.

-Я попросила її прибрати в своїй кімнаті, бо вона вже достатньо доросла, щоб поскладати свої речі на місця, а вона сказала, що не буде цього робити, бо я їй ніхто.- кажу, відчуваючи біль у душі.

-Я їй сказала, що ми родина. А вона сказала, що ми ніяка не родина. Ти з нею родина. А я просто твоя дівчина. А потім зачинилася в кімнаті і мабуть почала плакати.- кажу трохи роздратовано.

-Пробач за її слова. Я з нею поговорю.- каже Гліб поспішаючи в кімнату своєї принцеси.

Через декілька хвилин чую кроки позаду.

-Єво, Аліса хоче тобі щось сказати.-каже Гліб тримаючи Алісу за руку.

-Пробачте, Єво. Я не хотіла вас образити. Я просто сумую без мами.- каже дівчинка опустивши голову.

-Я все розумію. Але потрібно допомагати дорослим, адже і тато і я піклуємося про тебе.- кажу я їй.

-Добре, вибачте мене.- каже Аліса, піднявши очі і дивлячись на мене.

-Ну, тоді прошу до столу.- кажу Глібу та Алісі.

Ми сідаємо вечеряти.

-Єво, кохана, я пропоную одружитися. Знову. Сподіваюсь, що цього разу ти мені не відмовиш.- каже Гліб дивлячись на мене.

-Ні, я згодна.- кажу, відчуваючи неймовірне щастя.

****

Починаються найкращі хвилини мого життя. Стосунки з донькою Гліба поступово налагоджуються. Вона заводить собі нових друзів в новій школі, і менеше свариться зі мною. А мені здається, що скоро їй не буде сумно і вдома. Бо в неї скоро з’явиться братик чи сестричка. Але про це всі дізнаються після весілля.

 Сьогодні у нас  весілля.   Я одягаю свою весільну сукню, і чекаю свого коханого.  Він приходить в неймовірно гарному костюмі, з модною зачіскою. Вручає мені весільний букет.

-Привіт.- кажу цілуючи коханого в губи.

-І тобі привіт, моя майже дружина.- цілує у відповідь та міцно обнімає.

-Всі Кірині конкурси виконав?- питаю Гліба всміхаючись.

-О, твоя подруга постаралась на славу! Тепер я розумію, чому в неї з хлопцями не клеїться. – каже наречений, а я сумно видихаю.

-Значить ще не знайшла своє щастя. – кажу, поправляючи краватку своєму майже чоловіку.

-З таким характером і не знайде. Стільки завдань придумала, що я гадав, що ми до РАЦСУ, сьогодні не потрапимо.- каже Гліб мені на вухо, бо Кіра теж зайшла до нас в кімнату.

-Ну, що наречені – пора їхати на розпис.- каже Кіра.

-Так. Зараз. А де Денис?- питаю я.

-Ти ще й його запросила?- питає дещо роздратовано Гліб.

-Звичайно. Він же мій однокласник і друг.- кажу і сміюсь в душі.

Ще не один сюрприз чекає на тебе мій коханий!-думаю про себе загадково всміхаючись. Ми їдемо до РАЦСУ, де нас оголошують чоловіком і дружиною. Після звучить наш перший танець в новому статусі. І я вирішую сказати перший сюрприз.

-Глібе, я вагітна.- кажу на вушко коханому, а він  наступає мені на ногу.

-Що?- перепитує здивовано заглядаючи в очі.

-Так, ти правильно почув. В Аліси скоро буде сестричка чи братик.- бачили б ви його шалені очі, і з якою пристрастю він мене поцілував.

-Годі. Потім продовжимо один одного вітати. Це ще не всі сюрпризи на сьогодні.- кажу я своєму вже чоловіку.

-І що ще  на мене сьогодні чекає?- питає Гліб.

-Потім дізнаєшся. Трішки пізніше.- кажу я його обіймаючи.