Розділ 16

Гліб

Минув тиждень.

Минув тиждень з тих пір, як я зробив тест ДНК. Весь цей час я не знаходив собі місця. Я не міг думати ні про роботу, ні про особисте життя. Єва ніби відчуваючи це старалася огорнути мене любов’ю та турботою. А я сумно їй всміхався і чекав цього дня. Сьогодні я нарешті дізнаюсь чи є в мене донька.  А також як жити далі. Відкриваю конверт і падаю в крісло.

-Вірогідність батьківства 99.9%.- читаю висновок в голос.

І що тепер далі робити? Маю сказати Єві. Адже я її дуже люблю і не хочу, щоб  у нас були якісь непорозуміння з цього приводу. Та спершу зателефоную Аріні, та скажу, що нам треба обговорити подальші дії щодо нашої доньки. Стомлено закриваю очі. Хтось стукає в двері кабінету.  Ховаю лист в шухляду і йду відчиняти двері. Там на мене з занепокоєнням дивиться Єва.

-Чому зачинився? В тебе все добре?- питає проходячи в кабінет та оглядаючи все навколо.

-Так, все добре. Сядь будь ласка, нам потрібно поговорити.- кажу і знову зичиняю двері на ключ.

-Щось сталося?- питає стурбовано, дивлячись в мої очі.

-Дещо сталося.  7 років тому. – кажу і починаю розповідати, сідаючи поряд.

-Якось так. І тепер, коли я дізнався про доньку, я маю допомогти їй. – кажу, втомлено потираючи очі.

-Я розумію, що в кожного є своє минуле. Так, на жаль воно може навіть змінювати майбутнє. Але якщо ти хочеш знати, як я ставлюся до цієї ситуації, то знай, що я з тобою. Я постараюсь допомогти тобі з донькою. Звісно, що ні про який дитячий будинок мова не йтиме. Це твоя дитина, і ти маєш про неї піклуватися.- кажу, обіймаючи його за плечі.

-Дякую. За цей тиждень, я багато чого переосмислив. Я не міг думати ні про що, окрім результату тесту. А ще більше, я переживав за те, щоб ти не покинула мене. – каже обіймаючи мене та гладячи по спині.

-Чого я маю тебе кидати. Якщо я при перших труднощах буду тебе кидати, то чи кохання це взагалі?- питає всміхаючись.

Цілую її в губи. Як же я скучив за нею. Майже тиждень жив відлюдником.

-Пропоную ввечері відпочити в романтичній атмосфері.- кажу відірвавшись від її губ.

-Я не проти. – каже червоніючи.

От за цю її доброту і безпосередність я її кохаю.

-Тоді до вечора. А зараз маю зателефонувати Аріні.- кажу і йду до дверей відкриваючи їх.

-Тоді я піду працювати.- каже і поцілувавши в щоку зникає за дверима.

-Алло, Аріно, пропоную зустрітися. Так, давай в обід. Так, в кафе біля компанії. Домовилися.- ккладу слухавку і рушаю на зустріч.

-Привіт.- каже Аріна, сідаючи біля мене.

-Привіт.-кажу я.- Аріно, сьогодні я впевнився, що Аліса моя донька.- кажу дивлячись на неї.

-Я рада. В мене залишилося десь три-чотири місяці. За цей час я пропоную оформити необхідні документи щодо доньки.  Плюс вам необхідно вже  почати спілкуватися. Аліса в мене гарна, спокійна та розумна дівчинка, але вона все життя лише зі мною. Я не знаю, я к вона буде реагувати на тебе.- каже Аріна. Нервово стискаючи серветку.

-Я розумію. Але з чогось треба починати. Може завтра ви до нас прийдете в гості?- питаю її.

-Добре. Ми прийдемо. Але я спочатку маю її приготувати. Скажу, що ти її тато, щоб вона тебе не боялася. – каже  вона, нервово поправляючи зачіску.

-В неї є на щось алергія?- питаю матір своєї доньки.

-Так, на цитрусові та горіхи.- каже вимучено всміхнувшись.

-Як ти себе почуваєш?- питаю взявши її за руку.

-Нормально. Тепер буде краще. Буду спокійніша, бо моя доня не залишиться в цьому великому світі.- каже витираючи не прохану сльозу.

-Не переймайся, все буде добре, я подбаю про нашу доньку.- кажу і розумію, що будь-що зроблю для її блага.

****

Сьогодні моя Аліса має прийти до нас в гості. Єва приготувала різної смакоти. І ми з не терпінням чекали маленьку гостю.

-Нервуєшся?- питає Єва, обіймаючи мене.

-Так, є трохи.- кажу нервово перебираючи волосся.

-Все буде добре. Ти станеш накращим татом у світі.- каже мені кохана.

-Я сподіваюся на це.- кажу і цілую кохану.

Лунає здвінок в двері. Прийшли…

-Я відкрию.- кажу і йду до дверей.

Відкриваю двері і бачу маленьку школярку за руку з її мамою.

-Доброго вечора.- кажу їм .- Проходьте   будь ласка.- і відступаю від дверей, щоб гості могли пройти до квартири.

Мама з донькою проходять в квартиру. Дівчинка  не високого зросту, схожа на маленьку Дюймовочку. Дівчинка боязко оглядається навколо.  Аріна роздягається, та  допомагає роздягтися доньці. Я забираю верхній одяг та вішаю його в шафу. Проходимо в кімнату.

-Доброго вечора, будь ласка, проходьте.- каже Єва, виходячи з кухні.

-Доброго вечора.- вітаються Аріна та Аліса одночасно.