Розділ 14

Я все-таки вирішила піти з вечірки, хоч і вклала в неї чимало сил. Тому пішла як Попелюшка, тільки-но потанцювавши з принцом. Що робити далі? Чи давати шанс цим  стосункам? Мої думки перериває звук мобільного. Бачу знайомі  букви. Того з ким зараз не хочу говорити. Вимикаю звук, і кладу назад в сумку. Таксі зупиняється біля будинку, де мене вже чекає авто боса. Виходжу повільно з авто та йду в бік дому.

-Ну, ось я і знайшов свою утікачку.- каже бос, всміхаючись та підходячи до мене.

Дивимося один на одного не відводячи  погляду.

-Ну, і чому ти втекла?- питає принц, нахилившись до мого вуха.

-Відчула себе зайвою.- кажу втомлено, трохи збільшуюяи відстань між нами, щоб краще дихати.

-Звідки такі думки? Особливо після мого питання?- питає вдивляючись в обличчя.

-Я гадаю, що ти можеш знайти собі кращу дівчину, ніж я.- кажу з сумом ховаючи очі.

-А якщо я не хочу іншу?- питає піднімаючи моє обличчя за підборіддя.

-Ти впевнений, що я та, що тобі потрібна?- говорю,  дивлячись в його красиві очі.

-Впевнений. Ти мені сподобалася ще під час першої зустрічі, коли ми зіштовхнулися в університеті. Мені спочатку сподобалась твоя мила посмішка, але далі вже спілкуючись з тобою, я оцінив твій розум та доброту. А ще з щемом в серці згадую, як ти доглядала за мною, коли я хворів. Востаннє це робила моя мама. Тому кажу відповідь на твоє питання: ти не просто потрібна мені, а я без тебе не можу.  Тому спитаю ще раз: ти станеш моєю дівчиною?- каже Гліб, а в мене мало сльози на очі не навертаються від його слів.

-Так. – кажу вміхаючись, а він немов божевільний обнімає за талію і кружляє в обіймах.

-Ура!!!- кричить в темряву, а потім поставивши на землю, ніжно цілує.

Від таких не знаних мені відчуттів моє серце мало не  вискакує з грудей, а я відповідаю йому на поцілунок, відчуваючи і мурах і метеликів і без межну радість, через те, що ми разом, з людиною, з якою в нас взаємна симпатія.

-Ну, що ж я маю йти.- кажу, коли поцілунок закінчується.

-Так, уже пізно. Але завтра пропоную сходити в кіно, на якийсь новорічний фільм. Ти як?- питає, а я тану від його погляду.

-Так, добре. – кажу, все ще перебуваючи в обіймах.

-Тоді до завтра.- кажу дивлячись на Гліба.

-До завтра, моя Рапунцель.- каже мій хлопець, ще раз мене цілуючи  на прощання.

-До завтра, мій принц.- кажу у відповідь  і рушаю до під’їзду. Оглядаюсь біля дверей і махаю йому рукою, а він мені.

Зайшовши в квартиру, дзвоню Кірі.

-Привіт. Як корпоратив?- питає подруга.

-Привіт. Чудово. Рапунцель зустріла свого Принца.- кажу замріяно.

-І що це значить?- питає подруга здивовано.

-Те, що мій бос запропонував мені з ним зустрічатися.- кажу і згадую наш поцілунок, всміхаюся в трубку.

-Клас! Я за тебе рада. Ми теж з Владом зустрічаємося вже місяць, як ти знаєш. Тому все по плану!- каже подруга в слухавку, поки я роздягаюся.

-По якому плану? – питаю здивовано.

-Плану знайти своє взаємне кохання.- каже мені подруга.

-Ну, тоді зрозуміло. Ми завтра йдемо в кіно з Глібом .- кажу, заходячи до своєї кімнати.

-На романтику?- питає Кіра.

-На новорічний фільм.- кажу Кірі.

-Тоді гано вдягнися, та будь гарною дівчинкою.- дає настанови подруга.

-Добре, так і зроблю.- кажу у відповідь.

-А як у вас там з Владом?- питаю в подруги.

-Все добре у нас. Збираємось піти завтра на каток. – каже подруга, а я чую її щасливий голос.

-Як же добре, коли усе добре…-кажу я.

-Ти права.- каже подруга.

****

Ми зустрілися з Глібом, наступного ранку.

-Яка ти гарна сьогодні!- каже мій хлопець, обнімаючи і цілуючи мене.

-Дякую, ти теж.- кажу відчуваючи тепло від його обіймів, і те, як  мені не хочеться звільнятися від цих обіймів.

Ми сідаємо в машину і вирушаємо до кінотеатру. Там  ми обираємо новорічну комедію і сміємося гикавки.

-Дякую за фільм.- кажу, коли ми виходимо з кінотеатру.

-А тобі за компанію.- каже Гліб.- Може щось перекусимо в кафе?- питає відкриваючи для мене двері авто.

-Можна.- кажу, займаючи своє місце в авто.

Ми їдемо в кафе, де смакуємо запашною кавою  з смачним   десертом.   Потім прогулюємось парком. Починає йти лапатий сніг. Граємось в сніжки.

А потім падаємо на сніг та робимо сніжних янголів. Коротше кажучи ведемо себе, як закохані. Цілуємось та обнімаємось, робимо фото. День вдався на славу. Дуже жаль, що після завтра нам на роботу.

****

Минуло 5 років, як ми зустрічаємося з Глібом. За цей час наша фірма розквітла.  Я в усьому допомагала своєму босу. Всі бачили, що я не просто кохана, а й гарний дизайнер. Але на жаль  коли ми думаємо, що у на уже все добре в житті, то в цей момент щось відбувається. Ось і так сталося зі мною.