Розділ 13

Веду боса до таксі, щоб відвести додому.  Від пігулки йому стало трохи краще, але вигляд хворобливий. Та й температура знову піднятися може. Сідаємо  та їдемо до нього додому. В нього втомлений та хворобливий погляд. Прибуваємо на місце, де я проводжаю його в квартиру.

-Дякую, що допомогла. Далі я сам.- каже бос.

-Я так не думаю. У вас була дуже висока температура. Я трохи побуду з вами.- кажу заходячи в квартиру.

-В такому разі почувайся як вдома. А я переодягнусь і приляжу. Відчуваю сильну слабкість.- каже бос і зникає за дверима кімнати.

А  квартира невеличка. Однокімнатна. Їду на кухню, та ставлю чайник. Заварюю чай. Готую ліки і йду до боса. В кімнаті застаю  його сплячим під ковдрою. Прикладаю руку до лоба, перевіряючи температуру. Знову пднімається. Знайшовши градусник, кладу руку на волосся і гладжу Гліба по голові. Волосся в нього м’яке  та приємне на дотик. Він відкриває очі.

-Треба поміряти температуру.- кажу йому.

Він бере градусник та кладе під  руку. Через декілька хвилин маємо результат – температура 38.7. Зависока.

-У тебе висока температура.  Випий  чай та  прийми ліки.- кажу вручаючи чашку.

-Дякую.- каже.

-В тебе горло не болить?.- питаю.

-Трохи є. А що?- випивши ліки лягає в ліжко.

-Тоді ще тримай цю пігулку вона від горла.- даю пігулку в руку.

-Я мабуть посплю. – каже лягаючи і закриваючи очі.

Вечір плавно перейшов в ніч. Я подзвонила  додому.

-Мамо, в мене подруга з роботи  захворіла. Маю сьогодні в неї заночувати (майже не збрехала).- кажу мамі.

-Як її звати?.- питає перевіряючи.

-Марина.- брешу.

-Щоб завтра вранці була вдома.- каже мама холодно.

-Звичайно матусю.- кажу і видихнувши йду в ванну.

Вмившись та прийнявши душ, сідаю біля свого боса. Який він все-таки гарний. Денис зовсім не такий. А ще він багато разів мене виручав. Тепер і моя черга настала на добро добром відплатити.  Через деякий час знову перевіряю температуру, знову даю ліки. І засинаю на кріслі. Прокидаюсь в той час, як сонячний промінчик світить мені в очі. Відчуваю, як мене обняли дужі та гарячі  руки. Як я опинилася на ліжку? Та ще й бос мене так обійняв міцно, щоб не втекла. Намагаюсь звільнитися з обіймів.

-Доброго ранку.- каже бос відкриваючи свої очі.

-Доброго ранку. Як ви себе почуваєте?- питаю дивлячись йому в обличчя.

-Нормально. Трохи горло болить. А я гадав, що ми вже на «ти». – каже всміхаючись.

-То вчора просто момент такий був. І до речі як я тут опинилась? Я ж засинала в кріслі?- питаю.

-Я тебе переніс. Вночі коли вставав, пити чай. Побачивши, що тобі не зручно, переніс тебе на ліжко.- каже серйозно дивлячись в очі.

-Я звісно дякую. Але навіщо було обнімати?- питаю, чомусь червоніючи від його погляду, який мене оглядає.

-Мабуть уві сні обійняв.- каже роблячи непробивний погляд.

-Я гадаю вам потрібно поміряти температуру.- кажу піднімаючись з ліжка.

Даю градусник і йду вмиватися у ванну.

-Ну, що скільки?- питаю.

Подає мені градусник.

-37. Поки спала.- кажу сідаючи в  крісло поряд з ліжком.

-Я гадаю, що найкращі для мене ліки – це ти.  Обійняв тебе – і зразу вилікувався.- каже сідаючи навпроти, а я намагаюсь не дивитися в очі.

-Якщо вам вже краще, то я побіжу, бо мама сваритися.- встаю і прямую на вихід.

-Може тебе відвезти?- запитує.

-Ні, не треба, ви ще слабкі Глібе Артемовичу. Відпочивайте. – кажу взуваючись.

-Я викличу  тобі таксі.- каже беручи телефон. – Зараз має бути машина.- каже після дзвінка.

-Дякую.- кажу.

-Це я тобі вдячний, за те, що лікувала та додому довезла.- сказав дивлячись на мене з ніжністю.

-Ну, все, бувай.- кажу, виходячи з квартири.

-Бувай, моя лікарко.- каже мені вслід.

 Його слова «Моя лікарко» викликають посмішку на губах, а згадка про  те, як я прокинулась в обіймах боса, перевертають все в тілі. Що це зі мною? Невже я все-таки закохалася в боса?  Гаразд. Подумаю про це пізніше…

****

Минуло декілька місяців.  Я закінчувала проект, що доручили мені. Замовник був усім задоволеним. З босом ми почали разом ходити обідати. Я звичайно відмовлялась, але бос говорив, що заразом обговоримо проект. І було два в одному: приємне спілкування та робота. Я вже зовсім оговталась від почуттів до Дениса, і не цікавилася його життям.

-Єво, зайдіть до мене.- сказав бос мені по телефону.

-Так, я вас слухаю.- кажу сідаючи  на стілець в його кабінеті.

-Єво, в нас буде Новорірічний корпоратив. І я хочу, щоб ти зайнялась його організацією.- каже бос дивлячись на мене.