Розділ 9

Кіро, ти ж мені допоможеш зібратися на цю вечерю?- питаю подругу, виходячи з компанії.

-Звісно допоможу. Зроблюз тебе завидну наречену.- сказала подруга сміючись.

-Ні, нареченою не треба! Хочу бути собою.  Просто якийсь костюмчик і все. Ніяких суконь!- сказала я дивлячись на подругу.

-Ну, добре, добре. Все буде добре. Тільки не нервуй!.- сказала подруга мене підбадьрюючи.

****

 І ось я стою в гарному костюмі фіолетового кольору, та в туфлях у тон, з  гарною зачіскою, мейкап.  В загальному можна сказати майже не впізнана в дзеркалі.

-Ти мабуть, не жартувала про наречену. Дякую, дуже гарно.- обійняла я подругу.

-Все, в путь.- сказала вона і в цей момент пролунав дзвінок мого мобільного.

-Шеф.- сказала подрузі.

-Я під’їхав, спускайся.- сказав  бос.

-Добре, вже спускаюсь.- сказала я і відключилась.

Одягнувши своє пальто я, та попрощавшись з подругою я спустилася вниз. Бос чекав мене біля машини. Він теж  змінив свій костюм на  джинси на  та сірий  джемпер і пальто чорного кольору.   Побачивши мене він обдивився мене з голови до ніг, та посміхнувся.

-Гарно виглядаєте, Єво.- сказав бос.

-Дякую. Ви теж. – сказала я повертаючи комплімент.

-Ну, що поїхали.- сказав бос, відкриваючи мені двері.

Я сіла в авто. Гліб Артемович ввімкнув музику, і ми всю дорогу їхали  слухаючи нові українські хіти. Припаркувавши авто ми рушили до кафе. Там ми побачили сестру боса. Вона сиділа сама.

- Доброго вечора.-привіталися ми.

-Доброго вечора.- привіталася сестра боса.

-То де ж твій кавалер?.- спитав бос з іронією в голосі.

-Пішов мити руки. Зараз прийде.- сказала сестра, оглядаючи мене з голови до ніг.

- Дуже рада вас бачити. Єва, здається.- спитала дівчина мене.

-Так. А вас як звати? Вибачте, ми не познайомились раніше.-сказала я засоромившись.

-Мене звати Поліна.  І давай на ти. Ми з тобою ровесниці.- сказала дівчина.

-Добре.- сказала я  опустивши погляд.

-А ось і мій хлопець. – сказала Поліна дивлячись позаду мене.

-Доброго вечора.- сказав Марк, привітавшись з усіма.

-Єва?!- спитав Марк, зайнявши своє місце за столом.

-Марк?!.- так же здивовано сказала я.

-Поліно, це моя однокласниця – Єва. Світ тісний. Радий тебе ту бачити.- сказав Марк оглядаючи мене і мого боса.

-Так, я теж тебе рада бачити. – сказала я, всміхаючись.

-А мене звати Гліб, я брат Поліни.- сказав мій бос.

-Єва твоя дівчина?.- спитав здивовано Марк.

-Так. А тебе щось дивує?- спитав бос з якимось роздратуванням в голосі.

-Та ні, Єва дуже гарна дівчина. І я радий, що вона знайщла своє щастя, як і я.- сказав Марк обнімаючи та цілуючи Поліну.

Потім ми зробили замовлення.

-То де ви познайомилися?.- спитав бос у Марка.

- Ми зустрілися на вечірці у друзів.- перервала своє мовчання Поліна.

-А ви де познайомилися?.- спитав Марк, дивлячись на мене.

-В університеті.- сказав бос.

-Але ж ти уже не вчишся, наскільки я знаю від Поліни .- сказав Марк.

-Правильно. Але  Єва ще на 4 курсі. Я приїджав в університет по роботі, і ми там познайомились, зіштовхнувшись в холі.- розповів нашу історію знайомства мій бос, поглянувши  на мене і торкаючись мого волосся.

Мені в цю хвилину чомусь стало важко дихати, і я  ковтнула соку..-

-Дуже романтично.- сказав Марк.

-Так.- сказав Гліб загдядаючи в мої очі.

-А ким ти працюєш? – спитав Гліб Марка, нарешті відпустивши моє волосся і відвівши від мене свій погляд.

-Я кондитер. У нас невеличка сімейна кондитерська.- сказав Марк, чим явно здивуав боса, бо він аж рот відкрив.

-Тепер ясно, чим ти зачарував мою сестру. Вона з дитинства любить смаколики.- сказав бос всміхаючись.

-Наступного разу пропоную зустрітися в нашій кондитерській.- запропонував Марк.

-Як ти на це дивишся Єво?.- спитав мене бос.

Я поглянула на нього і чомусь захотілось погоджуватися з усім, що він буде говорити.

-Я позитивно. Але в тебе, дуже багато роботи.- сказала я уникаючи слова «любий», поглянувши на боса.

-Я гадаю, що ми знайдемо час. .- сказав бос взявши мене за руку.

-Якщо так, то залюбки.- сказала я дивлячись на Марка.

-Ну, й добре. Пропоную зустрітись в п’ятницю, ввечері.- підтримала пропоцицію хлопця Поліна.

-Може потанцюємо, люба.- сказав Марк, щойно заграла музика.