Розділ 7

Гліб

-Ну в тебе тут і весело.- каже сміючись та обіймаючи мене моя сестра  Поліна.

-Так буває не завжди.- сказав я відпускаючи її з обіймів.

-І хто ця дівчина?.- спитала вона, сідаючи на диванчик, який є в кабінеті.

-Студентка, і можливо, майбутня працівниця.- сказав я, сідаючи на своє місце і дивлячись на сестру.

-Навіть так .- сказала вона і я побачив здивування на її обличчі.

-Так, вона дуже гарний дизайнер. Мені її порекомендував декан факультету, як найкращу  студентку. Зараз  вона готує дизайн дому. І від цього замовлення визначиться її доля в нашій компанії.- розповів я сестрі.

-А ще вона мила та  сором’язлива дівчина.  І ти на неї дивишся не як керівник.- сказала моя спостережлива сестра.

-Не вигадуй. Тобі здалось.- сказав я, відмазхуючись від її слів.

-Нехай буде так. Як справи? Як особисте життя?- спитала сестра, скануючи поглядом.

-Дякую, все добре. Робота, робота, і знову робота.- сказав я сумно.

-Отож.  Так  мій красивий та розумний брат залишається самотнім, поки навколо ходять розумні та милі дівчата.- зробила підсумок подруга.

Я в цей момент поглянув на робоче місце Єви.

-А тут здається не було столу?- спитала моя спостережлива сестра.

-Тут сидить Єва. Їй не вистачило місця серед інших колег.- сказав я злукавивши.

-Ага. Мені все зрозуміло.- сказала сестра і вставши підійшла до мене і поклала руки на плечі.

- Що тобі зрозуміло?.- спитав я беручи її за руку і кинувши погляд на Єву з Кірою, які йшли в бік кавоавтомата.

-Що ця дівчина тебе зачепила. Я була права з початку.- сказала сестра дивлячись то на мене, то на неї.

-Ти краще, скажи як ти? Як  твоє особисте життя?- спитав я.

-Я зустрічаюсь з хлопцем.  Уже пів року. Його звати Марк. – сказала вона. І вже цього разу здивувався я.

-А чому мовчала? Коли познайомиш?- спитав я.

-Мовчала тому, що попередніх кавалерів, ти відправив в нокаут. То занадто красивий, то занадто впертий, то занадто  холодний зі мною. Я так від самотності помру, якщо ти мені їх будеш обирати.- сказала сестра, ходячи по кімнаті.

-Ну, пробач, що не дозволив тим козлам причинити тобі біль і розбити серце! – сказав я  емоційно.

-Братику. Мені не 5 років, що я потребую твого захисту. Мені вже 22. Я хочу свободи.- сказала вона підходячи до мене.

-Я можу познайомитись з твоїм хлопцем?- спитав я дивлячись на сестру.

-Можеш. Але давай не сам на сам. Влаштуймо побачення в 4. Я впевнена, що дівчину ти собі знайдеш.- сказала вона, чим сильно здивувала.

-Ти зараз турбуєшся про коханого, чи про мене? – спитав я.

-Про всіх разом.- сказала вона. Чекатиму вас завтра о 7. Місце зустрічі скину смс.- сказала сестра. Все, бувай,- сказала вона і поцілувавши мене в щоку зникла так само несподівано, як і з’явилась.

А я сидів за роєм думок не помітив, як повернулася Єва.

-Ваша гостя вже пішла? - спитала дівчина, займаєчи своє місце.

-Так, пішла. – сказав я задумливо і поглянув на дівчину.

Так, вона справді дуже мила, розумна, талановита і трішки божевільна дівчина. Коли ми зустрілися вперше, я збив її з ніг. Поспішав на важливу зустріч. Потім поглянувши на неї, щось в серці спалахнуло.  Потім коли вона прийшла на практику, то запропонував  умови. За яких вона може отримати роботу. Хоча в думках, вона вже працює. Тут, поряд у моєму кабінеті. Так, у неї не взаємне кохання, до одногрупника. Але я бачу, що він їй не пара. Такий тільки користується іншими, а взамін нічого не віддає. Не заслуговує вона на це. Так хочеться, щоб вона звернула увагу на мене. І дивилась такими ж закоханими очима, як на цього павича. В мене в душі все перевернулося, коли я побачив на вулиці в компаніїї цих молодиків. Що було б якби я не їхав із зустрічі , в тому районі? Потім вона прокинулась у мене вдома. Така мила чупакабра. Дівчина, яка мені дуже подобається, і для якої хочеться зробити будь-що – кохає іншого. То може це в мене не взаємне кохання? Раптом мені в голову прийшла одна ідея…

-Агов.. Глібе Артемовичу! Ви тут?- кивала мені рукою Єва, чим вмвела мене з роздумів.

-Так, звісно тут. Єво. В мене до вас буде одне прохання. Чи не могли б ви сходити зі мною на одну зустріч?.- спитав я дивлячись в її гарні карі очі.

-Яку зустріч? – спитала вона відходячи від мене.

-Моя сестра, яку ти сьогодні бачила, запросила на побачення в чотирьох. На ньому буде її хлопець, з яким вона мене хоче познайомити. Але не хоче, ставити його в не зручне становище. Тому пропонує зустрітися в чотирьох. – розповів я їй свою проблему і затамував подих чекаючи відповідь.

-А чому я? У вас, що дівчини, чи знайомої нема?.- сказала  дівчина.

-Ну, взагалі, то ти мені винна за спасіння пам’ятаєш? – cказав я.

-І коли?- спитала вона нарешті.

-Завтра  о 7.- сказав я сподіваючись на згоду.