Розділ 6

-Привіт.- сказав Денис, зустрічаючи мене усмішкою, і ставши мені на шляху.

-Привіт.- буркнула я, намагаючись його обійти.

 Але Денис схопив мене за руку і підійшов максимально близько.

-Може поговоримо?- спитав він мене на вухо.

А в мене побігло по спині стадо мурашок.

-Є про що?- спитала я пошепки.

-Так. – сказав він мені також пошепки.

-Тоді, давай вийдемо, щоб не привертати уваги.- сказала я дивлячись на руку, яку хлопець до сих пір не відпустив.

Хлопець не відпускаючи мене ні на крок, рушив за мною.

-Про що ти хотів поговорити?- спитала я, щойно ми вийшли з будівлі офісу.

-Може сходимо в кафе. Зараз усі будуть йти на обід.- сказав хлопець.

-Добре. Тільки відпусти мою руку.- сказала я.

Ми прийшли в  наше улюблене кафе біля офісу.

-Про що ти хотів поговорити?.- спитала я роздратовано, щойно ми зробили замовлення.

-Чому ти так рано пішла з вечірки в пятницю?.- спитав хлопець, дивлячись на мене.

-Можливо тому, що почула одну не приємну мені розмову.- сказала я дивлячись на хлопця з викликом.

-Це ж яку?- спитав Денис здивовано.

- Про парі на мене.- сказала я, і побачила як хлопець трохи знітився.

-Так. Була така розмова. Але  ти не дослухала її мабуть до кінця. Мета мого виграшу. Мамі потрібна операція. Потрібні гроші. Олег пообіцяв їх дати але за ось такої дивної умови. Мені здалося, що ми не байдужі одне одному, і я поєднаю приємне з корисним. Але потім, коли ти пішла, я зрозумів, що перегнув палицю. Можна спробувати заробити грошей іншим шляхом. Тому я прошу вибачення в тебе. Я не хотів тебе засмутити.- розповів Денис, а я почала виправдовувати його в своїх думках.

-Коли операція?- спитала я, на хлопця, який підняв на мене погляд, який до того був опустив.

-Через два тижні. Сьогодні піду шукати роботу.- сказав хлопець.

-Давай я тобі допоможу її шукати. Ти не проти? – спитала я беручи  його за руку.

-Ні, не проти. Дякую тобі за підтримку. Ти справжній друг.- сказав хлопець, поклавши свою руку на мою.

-Подякуєш, коли отримаєш роботу.- сказала я, і ми почали доїдати свій обід.

Моє серце знову почало стукати закохано, адже не зважаючи на все, що я пережила, моє кохання нікуди не поділося.  Ми йшли на роботу, а я все ще посміхалася думкам про те, що я допоможу Денису з операцією мами і він подивиться на мене іншими очима. І можливо теж мене покохає. Ось ми уже підійшли до своїх робочих місць.

-Зустрінемось після роботи?.- спитав мене Денис.

-Так.- сказала я і з сяючою посмішкою пішла до свого робочого місця.

Сівши за стіл, я побачила, що бос уже на своєму місці.

-О, та ти сяєш,Єво! Наш Денис постарався?- спитав бос, читаючи мене як книгу.

-Ви що не обідали?- спитала я, змінюючи тему.

-Нічого, окрім твого пирога. Але він був дуже смачний! Дякую тобі і твоїй мамі.- сказав бос поглянувши, як завжди зі своєю загадковою посмішкою.

-Може вам щось замовити?- спитала я стривожено.

-Для цього в мене є секретарка.- сказав бос, розглядаючи мене.

-Але вона ще не повернулась з обіду.- сказала я.

-Тоді, якщо будь ласка, зроби мені кави. –попрохав бос.

Роблячи каву, почула, що до мене хтось підійшов.

-Ну, і коли ми вже нарешті поговоримо?- спитала подруга.

-Кіро, зараз не можу. Давай увечері все розповім.- сказала я несучи каву босу.

-Ловлю на слові.- сказала Кіра, проводячи поглядом.

-Ваша кава.- сказала босу.

-Дякую, Єво, ти дуже добра дівчина.- сказав Гліб Романович.

-Тільки страждаю від своєї доброти.- сказала я, сідаючи на своє місце.

-Ти хочеш про це поговорити?- спитав бос, смакуючи каву.

-Ні. Не зараз.- сказала я вмикаючи комп’ютер.

-Дизайн будинку вже готовий?- спитав мене бос, через деякий час.

-Так. Майже все доробила. Показати?- запитую дивлячись на хлопця.

-Давай поглянемо.- каже він.

Я надсилаю йому на пошту дизайн і дивлюсь, як він його переглядає.

-А чому, ти ось тут зробила саме так?.- спитав він через деякий час і я від цікавості поплелась до нього.

-Ось тут. – показує на дизайн на моніторі.

-Мені захотілося, щоб цей дім був не лише красивим, але й затишним, тому я поставила там справжній камін.- сказала я з гордістю роздивляючись своє творіння.

-Але ж замовник просив, щоб усе було «по-богатому і красиво»- скопіював слова замовника бос.

-Одне одному не заважає.- сказала я дивлячись на боса, який був так близько біля мене.