Моя душа продовжує говорити з вами.
Вона говорить між рядками.
У паузах.
У тих місцях, де ви раптом зупинялися й відчували — це про мене.
Колись я боялася цих слів.
Боялася оголити правду.
Боялася, що якщо покажу свої тріщини — мене не зрозуміють.
Але саме крізь тріщини проходить світло.
Я писала цю історію, щоб не втратити себе.
І поки писала — знаходила.
Шар за шаром.
Біль за болем.
Правду за правдою.
Я більше не шукаю підтвердження ззовні.
Не доводжу свою цінність.
Не стискаю себе до зручного формату.
Я дозволила собі бути.
І якщо ви дочитали до цього місця —
значить, ваша душа теж щось шепоче вам.
Не заглушайте її.
Вона знає дорогу.
Світ може ламати.
Люди можуть іти.
Обставини можуть міняти правила гри.
Але поки ви не відмовляєтесь від себе —
ви не програли.
Це не кінець.
Це точка, з якої починається життя без зради власному серцю.
Моя душа продовжує говорити з вами.
Але тепер я навчилася слухати свою.
І саме тому —
я більше не гублю себе.
Ваша Іванна Роман