Розділ V

Коли я почала обирати себе то я почала повертатися до свого тіла обличчям. Коли ми стаємо на свій шлях то ми починаємо любити себе у різному тілі. Навіть коли у нас є зайва вага це для нас не є проблемою. Ми просто починаємо любити і сприймати себе такими як ми є. До чого ж я веду зараз? Я дуже хочу присвятити декілька речень любові до свого тіла. Ми багато говоримо про нашу душу, про те як потрібно любити та поважати себе. Ми часто ходимо до психологів та до психотерапевтів, але як часто ми звертаємо увагу на наше тіло. Ставши на свій шлях ми обов'язково повинні навчитися розмовляти з нашим тілом. Я завжди буду казати, що психосоматика це чіткі знаки. Це розмова нашого тіла з нами.

Ми 24/7 з своїм тілом, а чи приділяємо ми йому увагу коли воно кричить  мовою психосоматики.

Не знаю як так сталося, але з раннього дитинства я дуже не любила своє тіло та свою зовнішність. Зараз коли пройшло багато років я розумію що я полюбила себе такою якою я є. Але дуже від багатьох людей я чую що вони не те що не люблять своє тіло, вони його ненавидять.

Друзі мої ви повинні зрозуміти дуже просту і елементарну річ ви повинні приділяти увагу своєму тілу, своєї душі та своєму розуму.

Я ніколи не звертала увагу на психосоматику.

Це здавалося мені якоюсь маячнею. Коли мене щось боліло я просто йшла до лікаря або в найближчу аптеку де розказувала, що мене болить та приймала пігулки.

До теми розмов з собою. Ми можемо поговорити з своїм тілом через психосоматикаку. Бачите як все легко і просто? Ми просто можемо відкрити чат GPT ввести психосоматику тої чи іншої  хвороби і вуаля. У вас буде чітка інструкція від чого у вас ці захворювання. Зараз трошки уточню олин момент якщо у вас є проблеми зі здоров'ям то обов'язково звертайтеся до лікаря, самолікування завжди закінчується погано. Я говорю зараз про якісь мінімальні речі які зв'язані з психосоматикою. При будь-якому важкому захворюванні ви повинні звернутися до лікаря, а вже потім обов'язково читати що ж саме призвело вас до цієї хвороби. Хоча я дивилася дуже багато наукових відео де лікарі дійсно говорять про те що людина з діагнозом раку яка хоче жити вона максимально протягує роки свого життя. І людина яка з негативним внутрішнім настроєм що вона помирає, дійсно згасає швидше

Я б дуже хотіла попросити вас експериментувати разом зі мною читаючи мою книгу. Роздіться догола і подивіться на своє тіло у дзеркало, можливо вас щось турбує чи якась частина тіла вам не подобається. Прийміть себе такими якими ви є і просто любіть себе бо ви є у себе. А на рахунок того що вам може щось не подобатися то я думаю вам варто розробити чіткий план, як позбутися декількох лишніх кілограмів, відростити волосся чи просто зробити якісь мінімальні бюті процедури.

Розмова з маленькою собою.

Я зустріла її у тиші.

Не в дзеркалі — глибше. Там, де боліло роками.

Вона сиділа на підлозі, обійнявши коліна. Маленька я. З великими очима, повними запитань:

«Чому мене не завжди чують?»

«Чому я повинна бути зручною?»

«Що зі мною не так?»

Я сіла поруч. Не зверху. Не як доросла, що знає краще. А як та, що нарешті навчилась слухати.

— З тобою все так, — сказала я тихо. — Ти не занадто. Ти не складна. Ти просто жива.

Вона дивилась недовірливо. Бо стільки разів їй казали мовчати. Терпіти. Бути хорошою.

Я взяла її за руку.

— Тобі не треба заслужити любов. Ти вже достатня. І я більше не дозволю нас зраджувати.

Її плечі розслабилися. Наче вона чекала цих слів усе життя.

Тоді я зрозуміла:

не втратити себе — це не про силу.

Це про ніжність до тієї маленької дівчинки всередині, яка досі вірить у світло.

І сьогодні я пообіцяла їй одне —

я завжди буду на її боці.

Це допоможе не втратити себе .

Коли «ні» стає актом любові

Колись я думала, що любов — це завжди «так».

Так — допоможу.

Так — потерплю.

Так — зрозумію.

Так — зачекаю.

Моє «так» було тихим криком: «Люби мене. Не залишай. Обери мене».

Але щоразу, коли я говорила «так» іншим, я казала «ні» собі.

Моє перше справжнє «ні» тремтіло на губах.

Воно було страшним. Наче я зраджую когось. Наче стаю холодною. Наче втрачаю любов.

Та в ту мить я вперше не втратила себе.

«Ні» — це не про відштовхнути.

Це про зберегти.

Не дозволити перетнути межу.

Не дати стерти свою цінність.

Не погодитися на крихти, коли ти заслуговуєш на цілий хліб.

Любов без кордонів — це розчинення.

Любов із кордонами — це повага.

І коли я сказала «ні» тому, що мене руйнувало,

я сказала «так» своєму спокою.

Своєму тілу.Своєму серцю.

І виявилось, що найщиріший акт любові —це не жертва.

Це вибір себе.

Слово "ні" таке маленьке, а в ньому так багато енергії та любові до себе .

Його інколи так важко сказати, і просто нічим не передати відчуття легкості коли ми навчимося застосовувати його в життя

Говоріть "ні" не втрачайте себе . Почніть з елементарних речей. Наприклад якщо вам не подобається одяг який у вас є і ви не хочете його вдягати просто скажіть  - "ні, сьогодні я тебе не вдягну "

Якщо вам так само важко як і мені почати говорити слово ні, оточуючим, то просто навчиться говорити ні не зручному одягу, не гарній чашці яку давно потрібно викинути бо вона просто має тріщину.

Це допоможе. Це буде перший крок. Це початок.

Страх бути незручною

Після того як я навчилася говорити слово ні, в мене в житті зʼявився страх бути незручною

Не сперечатися. Не вимагати. Не займати надто багато місця.

Посміхатися, навіть коли боляче.

Погоджуватися, навіть коли всередині все кричить «ні».

Я боялася, що якщо стану незручною — мене перестануть любити.

Що сила зробить мене самотньою.

Що правда відштовхне.