Розділ ІІІ

Смерть  це лише початок

Інколи не потрібно шукати відповіді на наші запитання. Потрібно просто звернути увагу на дуже елементарні речі...

Цитата від мого читача, від прекрасного автора книг

Андрія Романенко

Твори цього прекрасного автора ви зможете знайти на Букнеті

Я дуже б хотіла процитувати її у своїй книзі

"І якщо вже чекати — то хіба що на чайник, який закипає для ароматного чаю"

Інколи шукають відповіді на наші запитання, вони приходять просто нізвідки просто з всесвіту і зараз очікуючи... Відповідь прийшла мені просто нізвідки.

Хочу подякувати цьому чудовому автору який дійсно допоміг мені. Я б хотіла донести до свого читача що на своєму шляху до успіху ми дуже часто просто опускаємо руки бо не знаємо як нам далі жити чи діяти ми задаємо багато запитань але не знаємо де шукати відповіді. Потрібно просто відпустити ситуацію у всесвіт і відповідь сама знайде вас.

Не знаю куди саме мені потрібно вписати ці чудові слова в яку із книг я пишу  напишу. Все ж таки я думаю що обидві книги я просто перенесу ці слова на сторінки.

В один  із складних періодів мого життя саме ця чудова цитата від як на мою думку геніального автора, змусила мене просто щиро посміхатися.

Нам очевидні деякі речі але інколи коли сама звичайна цитата яка прозвучить від іншої людини може дійсно нас стіл ети і допомогти нам. Допомогти просто встати

Просто піднятися з колін, продовжувати жити далі.

Коли шлях до наших мрії стає нечітким прості речі в житті можуть просто зробити наше зображення, зображення наших мрій які живуть всередині нашого серця та нашої душі просто чіткішими

Знову з'являється натхнення писати, натхнення жити, натхнення дихати та помічати в простих речах сенс

Мій любий читачу я знаю на своєму досвіді як інколи буває важко жити, дихати і просто не хочеться зранку вставати з ліжка.

В таких ситуаціях потрібно просто здатися. Можливо це прозвучить трошки скептично але потрібно просто вмерти. Дозволити собі програти гру для того щоб часом виграти битву.

Потрібно опустити руки, плакати на підлозі у своїй квартирі та нічого не їсти.

Інколи потрібно собі дозволити бути таким

Насправді коли ми знаходимося в такому періоді ми з часом починаємо багато чого розуміти. Від того хто бачив у наших очах смуток, від того як друг чи подруга відчували плач нашої душі. Багато чого нам стає ясніше. Просто дозвольте собі здатися.

Ви не повірите але відповідь прийде просто не звідки і ви знову почнете розцвітати, знову почнете дихати і набирати нових оборотів житті. І потім коли ви заспокоїтись а ви заспокоїтись і настане той час коли ви станете щасливим. Вам дійсно буде є над чим задуматися бо я впевнена в житті в одному

Нам потрібно в житті декілька раз зламати себе, декілька раз просто вмерти чи просто здатися. Для кращого результату і для кращого зростання

Якщо зараз у твоєму житті не найкращий період, пам'ятай смерть це лише початок.

Ти не втратиш себе , головне вчасно зняти чайник з плити, щоб він «не закипів».

Пливти по течії

Плисти по течії — це про вибір без вибору. Про життя, у якому рішення ніби приймаються самі собою, бо так простіше, спокійніше, без спротиву. Течія не питає, куди ти хочеш, вона просто несе. І багатьом цього достатньо — не думати, не зупинятися, не слухати себе.

Людина, що пливе по течії, часто здається спокійною. Вона не сперечається з обставинами, не ламає маршрут. Але за цим спокоєм іноді ховається втома. Втома від вибору, від відповідальності, від страху зробити не той крок. Течія стає виправданням: так склалося, так вийшло, інакше не могло бути.

Та проблема не в самій течії. Проблема в моменті, коли ти перестаєш відчувати, куди пливеш. Коли життя перетворюється на рух без сенсу, а дні — на повторення. Навіть найтихіша річка може винести туди, де тобі боляче, тісно або порожньо.

Зупинитися — страшно. Вийти проти течії — ще страшніше. Але іноді достатньо просто торкнутися дна й запитати себе: це справді мій шлях? Не завжди потрібно плисти проти — інколи варто вийти на берег, перевести подих і обрати новий напрям.

Плисти по течії — не помилка. Помилка — жити, не помічаючи, як тебе несе. Бо справжня свобода починається не з боротьби, а з усвідомлення: ти маєш право обирати, куди пливти далі.

Спокій.

Ніч.

Тиша.

Темно в кімнаті.

І саме в цій темряві нічого не тисне,

не потрібно бути сильною, не потрібно знати відповіді.

Лише дихати. І дозволити собі бути.

Інколи, щоб не втратити себе,

потрібно зупинитися.  У тиші, без світла, без ролей і пояснень.

Саме там ти знову себе знаходиш.

Інколи, щоб не втратити себе,

потрібно дозволити тиші стати гучнішою за думки.

Світло ззовні згасає,

і темрява в кімнаті стає безпечною, а не лякаючою.

У ці моменти не хочеться відповідей.

Хочеться відчути себе — справжню, без очікувань і вимог.

Саме так повертається спокій: не як втеча,

а як тихе нагадування, що ти є.

І цього інколи достатньо,

щоб не загубитися в шумі життя.

Особисті налаштування

Випробування

Випробування приходять тихо.