Розділ І

Досягнувши певного рівня в житті ми нарешті стаємо у дорослу позицію, в нас чудово контрольовані емоції і ми вміємо бачити не проблему а задачу що набагато полегшує її виконання

Кожна людина в житті проходить певний досвід і любі мої читачі я повинна вам сказати що я не жалію ні про що бо мій досвід зробив мене тою ким я є зараз. Я постійно буду повторювати вам в кожній своїй книзі не потрібно карати себе за ті чи інші дії, чи можливо за якісь помилки які ви зробили просто прийміть це і по любіть так само цю частину себе яку ви інколи просто ненавидите.

В житті кожної людини є етапи і досягнувши певного рівня ми чітко розуміємо що ми стали нарешті на свій шлях, ми почали рухатися своєю дорогою. Ми вміємо чітко ставити цілі і коли ми досягаємо їх вдосталь і ми по-справжньому щасливими.

На даний момент пройшовши деякий період в моєму житті, назвемо його так досвідом, інколи болючим досвідом інколи негативним досвідом інколи досвідом який зробив мене щасливою. Я почала задавати собі запитання у зв'язку з тим що в мене з'явився страх, а як мені жити далі щоб я не втратила себе? Що потрібно мені зробити для того щоб я не втратила себе? Я дуже багато років шла до того ким я є зараз. І я розумію що на моєму шляху з'явився маленький страх який я повинна перебороти. Мені страшно не втратити себе. Бо я знаю як це…

Я зрозуміла таку річ що на кожному етапі буде страх і тільки ми у своїй голові повинні навчитися з ним розмовляти.

Коли людина в житті проходить через різні випробування то вона стає мудрішою і вона стає автором свого життя, вона стає героєм свого життя… Вона стає собі суддею, адвокатом, прокурором

Але ж що робити з цим страхом який живе всередині мого серця? Мені страшно я дуже не хочу втратити себе. Саме це мотивує мене написати книгу. Мені дуже б хотілося зберегти себе. Не втратити себе.

Я втрачала рідних та друзів. Зараз я говорю мої дорогі читачі не про фізичну смерть.

Це було дуже боляче я багато ставила собі питань а що я зробила не так що я втратила ту чи іншу подругу, друга...

Чи це була моя провина чи це була просто не моя людина в житті… Було багато запитань відповіді на яких я просто не знайшла. Якщо чесно і бути щирою з вами то якийсь період часу я дійсно пробувала шукати відповіді на ці питання, але з часом я просто їх відпустила. Але тут питання в чому якщо ми втратимо себе то просто відпустити ситуацію нам не вийде.

Якщо мова йде про втрату себе то мабуть це буде най болісніше відчуття яке ми колись могли відчути.