Розділ 3

Збудив нас посеред ночі вже знайомий шелест крил, ніби в кімнату завітав здоровенний летючий кажан. І це якоюсь мірою була правда, бо цим кажаном виявився наш знайомий вампір Сем, управляючий замком Рашена. Він стояв біля вікна в сяйві білого місяця, а його тінь падала на всю довжину кімнати. Якби я це побачив уперше, то, певно, перелякався б до безтями, як це й було минулого разу, але зараз мене воно мало здивувало.

– Ну, і чого ви знову приперлися ні світ, ні зоря? Що, не могли вже до ранку зачекати, чи то у вас така звичка дурнувата – будити всіх і лякати по ночах? – обурився я. – І взагалі, звідки ви так швидко дізналися, що ми повернулися?

– Та то я просто маю схильність до нічних прогулянок. Знаєте, вони добре нерви заспокоюють після важкого робочого дня, коли навкруги стоїть тиша і нема метушні. А дізнаватися про все, що тут коїться, – то ж у мене праця така, от я й вирішив вас провідати і переконатися, що з вами все гаразд, – пояснив він.

– Ага, вам-то нерви заспокоює, а комусь може й серце стати з переляку, як вас побачить, коли ви, насолоджуючись тишею, летите на крилах ночі, – не дуже задоволений відповіддю заперечив я Сему. – Тепер стає зрозуміло: певно, в обов’язки господаря таверни входить ще така опція, як доповідати про всіх своїх пожильців, щоб, бува, ніхто непомітно мимо не прослизнув без вашого відома.

– А ви здогадливий. Мусите і мене зрозуміти – повинен же я мати хоч якесь уявлення, що відбувається в мене під самим носом. Мені вистачає своїх бандитів, корупції і всякої мерзоти, що тут оселилася і покривається графом, так ще й треба зважати на всяку заїжджу нечисть, тому мушу трохи слідкувати за цим всім бедламом.

Коли вампір говорить про нечисть, то мені навіть важко уявити, яку страшнішу за себе нечисть він має на увазі, але те, що в містечку не все так райдужно, ми переконалися минулого разу.

– З вами важко не погодитися, – втрутилась у розмову Катя. – Але я так міркую, ви не тільки заради цікавості до нас завітали. То, може, переходьте вже до суті справи, бо ми спати хочемо, а ваша присутність, як ви розумієте, нам трішечки заважає. Хочете, щоб ми ще посильними на вас попрацювали, треба знову листа кудись передати?

– Ви праві, я тут не тільки заради цікавості, але й справа трохи складніша, – розпочав пояснювати управляючий. – Так сталося, що неподалік цього містечка зграя диких тролів вирішила збудувати своє місто з замком, якраз на перетині торгівельних шляхів. І графу Рашену це не дуже подобається, бо тоді його статки можуть значно зменшитися і він ризикує вже не мати монополії на торгівлю в цих краях. Крім того, більшість мешканців може переїхати, якщо там запропонують кращі умови для життя. Ви ж розумієте, як то буває?

– Добре розуміємо. А ви вирішили, що цьому потрібно завадити, чи не так?

– Не так! Навіщо ж мені те робити, якщо я з сестрою сам це затіяв, – просто відповів Сем. – Гадаєте, в тих листах, що я через вас сестрі передавав, були сімейні вітання зі святами? Але це секрет, який ніхто не має знати!

– Опа! А ми все гадали, хто ж міг напоумити тролів, бо їм би таке точно на думку не спало без чиєїсь допомоги, а виявляється, все дуже просто: то сім’я вампірів вирішила зробити диверсію проти графа, – трохи здивовано відповів я, не чекаючи такого розвитку подій. – А навіщо ж ви нам тоді це все розповідаєте, якщо то такий великий секрет, і взагалі, нащо вам взагалі це потрібно? Вам що, тут так погано живеться, ви ж самі під собою яму риєте!

– Ну, чого ж зразу рию, я також маю свої меркантильні плани, не без того. Я гадаю, їм управляючий з досвідом зовсім не зашкодить, – пояснив вампір свою користь з тієї всієї авантюри. – Світ потребує змін, він повинен рухатися вперед, а в рашенівському графстві все прогнило з голови до ніг і тут, як не намагайся щось змінити, тобі просто не дадуть цього зробити, бо все корумповане і продажне, тому краще розпочинати з чистого листа і будувати все з нуля, а продажних суддів на чолі з графом і його ненажерливими шавками треба залишити тут, щоб гнили в цій багнюці і поперегризали один одному горлянки зі злоби.

– Ого, то ви, виявляється, великий реформатор, шкода, що таких, як ви, нема в моїй країні, можливо, щось би змінили на краще, – пожалкував я. – Хоча, навряд би вам дозволило це зробити наше олігархічне падло зі своїми гнилими судами.

– Невже у вас теж так кепсько? – здивувався вампір.

– Гадаю, ще гірше, – сумно підсумував я.

– Тоді ви мене повинні добре розуміти і допомогти завадити планам графа.

– І що ж таке входить в плани графа, що ми повинні цьому завадити посеред ночі і чому, зрештою, саме ми це маємо робити, у вас що, помічників чи друзів тут взагалі нема? – не дуже задоволена таким перебігом подій, різко запитала Катя.

– На жаль, довіряти зараз я можу тільки вам, бо вас тут ніхто майже не знає і ви не є зацікавленою стороною графа, – пояснив Сем. – А справа полягає в тому, що граф Рашен не вигадав нічого кращого для запобігання будівництву, як підіслати найманих убивць, щоб нейтралізувати лідерів тамтешніх тролів Брука і Друка. А, як я чув, їм допомагає ваш друг, лицар Фін, який теж може попасти під гарячу руку вбивць. От я й поміркував, що ви б мали бути також зацікавлені, щоб запобігти цим вбивствам… Чи я помилився і вам до того байдуже?

– Краще б помилилися, але це не так, – підтвердив я сподівання вампіра. – Тим більше, ми перед Бруком і Друком певною мірою в боргу, і нам їхня доля зовсім не байдужа. Але як ми можемо цьому завадити?