Розділ 9

Після сніданку ми всі пішли на задній двір. Погода була надзвичайно спекотною, тож усі погодилися, що такий день краще провести біля басейну, плаваючи, засмагаючи або насолоджуючись холодними коктейлями.

Мені дуже потрібно було поговорити з Женею, але він бездоганно виконував свою роль, тому ні на секунду не відходив від Інни. Дивлячись на них, навіть я майже повірила в їхні відносини. Дивно, але я відчула не задоволення від того, що вони так переконливо вдають закоханих, а щось вельми неприємне.

— Бачу, що ти так і не навчилася відпочивати, Настю, — звернулася до мене тітка Міла.

Я перевела погляд на родичку, що лежала на шезлонгу, пила мохіто та спостерігала за тим, як її маленькі діти бігали довкола басейну, бризкаючи один на одного водою. Це був один з небагатьох разів, коли я бачила Миросю та Юру без ґаджетів у руках.

— Не розумію, про що ти, — відказала я, знизавши плечима.

— Чи ти думаєш, я сліпа та не помічаю, як ти дивишся на Інну та цього її хлопчину? Тобі ж самій хочеться мати біля себе когось красивого та привабливого. От що я тобі пораджу, Насте…

Після цих слів я просто перестала слухати тітку Мілу. Так, звісно, це дуже грубо з мого боку, але я не хотіла слухати життєві поради від людини, що час від часу зраджує свого чоловіка. Хоча, якщо бути відвертою, дядько Віктор чинив так само, але це не виправдовувало жодного з них.

На щастя, довго перебувати з тіткою Мілою мені не довелось, бо мама поспішила врятувати мене від нав’язливої компанії цієї балакучої жінки.

— Насте! — гукнула вона, перебуваючи відносно далеко від нас. — Чи не могла б ти намастити мені спину сонцезахисним кремом?

— Залюбки! — відгукнулася я та пішла до неї, радіючи можливості змінити місце перебування.

Зайнявши місце поруч з мамою, я нарешті змогла хоч трохи розслабитися. Так ми й сиділи поруч мовчки, насолоджуючись прекрасним карпатським краєвидом і свіжим повітрям, аж поки мама не звернулася до мене, згадавши дещо важливе.

— Ой, забула тобі сказати раніше! Завтра в нас вечерятиме Михайло. Якщо тобі буде неприємно брати в цьому участь після того, що трапилося між вами, лише скажи.

Завтра? Та це ж раніше, ніж я розраховувала. Що ж я могла вдіяти до цього часу, щоб хоч якось покращити своє становище?

— Мамо, усе гаразд, — я змусила себе сказати це спокійно, не демонструючи ознак паніки.

— Ми ж так і не говорили про те, що сталося тоді. Те, як вчинили з тобою Інни, Михайло та Яна…

— Я залишила це в минулому, — запевнила я, хоча це було не зовсім правдою.

У Києві було досить легко абстрагуватися від того, що мене зрадили люди, яким я справді довіряла, але тут усе було зовсім інакше…

— Звісно, я розумію, що вони зробили тобі дуже боляче, але мені приємно знати, що ти мудра людина, що не обрала шлях помсти.

Я закусила губу, усвідомлюючи, що все набагато гірше, ніж я уявляла. Якщо… Ні, буду реалісткою! Коли Михайло розпатякає за вечерею про наш з Женею «роман», усі розчаруються в мені, подумавши, що я просто вирішила відімстити Інні за те, що вона переспала з моїм хлопцем, а сестра, звісно ж, не спростовуватиме цю зручну для неї версію. Катастрофа! Справжнісінька катастрофа!

Коли настав час обіду, усі повернулися до будинку, а я скористалася можливістю непомітно для всіх затягти Женю до своєї кімнати, де швидко пояснила йому всі нюанси халепи, у яку ми втрапили, адже він був єдиним, хто міг допомогти мені вирішити.

— Чи можливо домовитися з цим Михайлом? — запитав Женя після деяких роздумів.

Ах, якби все було так просто, то я б уже зробила це!

— Я чудово знаю Михайла та гарантую на всі дев’яносто дев’ять і дев’ять десятих відсотків, що домовитися з ним неможливо.

— Тоді в мене є одна ідея…

Коли Женя поділився зі мною своїми думками, першим моїм бажанням було заявити, що він божевільний, якщо хоче, щоб я брала в цьому участь. Але приборкавши емоції та подивившись на його ідею під іншим кутом, я зрозуміла, що, можливо, це справді спрацює. Інших варіантів не було, тож мені довелося погодитися та чекати ночі, щоб разом з Женею виконати цей відчайдушний план.