Розділ 8

Під час того, як я була в душі, а потім обирала одяг, врешті-решт зупинивши свій вибір на білому сарафані та зручних босоніжках на невисоких підборах, я все думала про те, як проводитиму екскурсію Жені. Треба було терміново проаналізувати, що може його найбільше зацікавити та зробити акцент саме на цьому.

Спустившись на перший поверх, я одразу ж прийняла рішення вивести Женю з маєтку. Опинившись на задньому дворі, він не зміг стримати свого захоплення. Я всміхнулась, оскільки саме на таку реакцію сподівалась.

Задній двір справді був вражаючий: величезна доглянута ділянка з фонтаном, дерев’яною альтанкою, розрахованою на п’ятдесят людей, басейном, а також тенісним кортом, оскільки батьки захоплюються цим видом спорту.

— Вау, це справді вражає, — до Жені нарешті повернувся дар мови.

— Так, знаю. Тато дуже багато працював, щоб мати змогу купити цю ділянку та побудувати такий розкішний сімейний маєток. Я завжди мріяла бути такою, як він: самостійною та успішною.

Останнє я не хотіла казати, бо це було надто особистим, та не змогла проконтролювати, як воно зірвалося з язика. Я злякано глянула на Женю. Як у нього вдалося позбавити мене контрою над собою?

Але перш ніж Женя встиг хоч щось сказати, я опанувала себе та поспішила змінити тему розмови.

— До речі, ти повинен знати, що тут немає мобільного зв’язку. Не знаю, у чому саме проблема, але незважаючи на всі зусилля тата, йому все ніяк не вдається залагодити цю проблему. Тож якщо хочеш комусь зателефонувати, то потрібно трохи прогулятися лісом.

— Я б дуже хотів подзвонити мамі та сестрі й запитати в них, як справи. Чи не могла б ти пройтися зі мною, бо я боюсь заблукати? — попросив Женя.

Звісно ж, я просто не могла не погодитися, оскільки добре знала, що в цьому лісі дуже легко зійти зі стежини та загубитися.

***

Я любила цей ліс. Густе листя дерев ховало від сонця, що робило цю прогулянку ще більш приємною.

Нам довелося пройти трішки під гору, перш ніж ми дісталися до території, де вже був мобільний зв’язок. Женя зателефонував своїй сім’ї, а я відійшла на певну дистанцію, щоб не підслухувати чужу розмову.

Насолоджуючись гарним співом пташок і приємним вітерцем, я не одразу помітила, що за мною хтось спостерігає. Коли ж я нарешті відкрила для себе цей факт, то тихо зойкнула та зробила декілька кроків назад, аж поки не впізнала цю людину. Я одразу ж помітила, що Михайло змінився з того часу, як ми не бачилися: коротко підстриг своє біляве волосся, підкачався, а також зробив татуювання дракона, яке можна чудово розгледіти, оскільки на хлопцеві з одягу були лише шорти.

— Давно не бачилися, Настусю, — мовив він, притулившись до дерева та посміхнувшись.

— Що ти тут робиш? — запитала я, абсолютно не радіючи тому, що ми зустрілися.

Образа за його мерзенний вчинок усе ще жила всередині мене. Я взагалі сумнівалася, що вона хоч колись зникне.

— Чи ти забула, що я щоранку влаштовую собі пробіжку? — знизав плечима Михайло. — Ми ж ще доволі недавно разом бігали, пам’ятаєш?

Я з останніх сил тримала емоції під контролем.

— Знаєш, згадувати стосунки з тобою — не надто приємне заняття. Тож біжи, куди біг, і залиш мене в спокої.

Саме в цей момент на галявину, де відбувалася ця неприємна для мене розмова, вийшов Женя. Поглянувши спершу на Михайла, а потім на мене, він стривожено запитав:

— Настю, усе гаразд?

Я кивнула, не бажаючи, щоб Женя влазив у цю історію, але, схоже, у Михайла були зовсім інші плани.

— О, то в тебе з’явився хлопець, Настусю? Дивно, бо Інна мені казала, що ти все ніяк не можеш прийти до тями після того, як ми розійшлись.

Невже сестра продовжує підтримувати з ним зв’язок після того інциденту та ще й, до того ж, розповідати йому про моє особисте життя? Повірити не можу, що вона здатна на таке!

Поки я думала про Інну, Женя взяв ініціативу в свої руки та заявив:

— Так, ми зустрічаємося, і що з того? Настю, мені здається, вже час повертатися і снідати.

Сказавши це, він поклав руку мені на талію. Звісно ж, правильним рішенням у цій ситуації було відійти в сторону та сказати правду, але мені так сподобалася шокована гримаса на лиці колишнього, що я просто не змогла не підіграти Жені.

— Я теж так думаю. Приготуєш мені свої фірмові налисники?

— Ті, які я приготував після першої нашої ночі разом? — не розгубився він.

— Так-так, саме їх. Вони в тебе просто неймовірні.

Ось тоді все й пішло шкереберть.

Вже за сніданком я усвідомила всю жахливість ситуації. Моя родина була впевнена, що Женя зустрічається з Інною, а мій колишній, який, до того ж, жив у сусідньому будинку та частенько навідувався до нас у гості, оскільки мав спільні справи з татом, був переконаний, що зі мною. Тепер потрібно було терміново вигадати, як же вийти з цієї ситуації без жодних неприємностей.