Розділ 7 (Женя)

Інна була хоч і дуже красивою, але вельми нудною дівчиною. Чесно кажучи, я б майже одразу завершив наше знайомство, якби не солідна грошова винагорода.

На щастя, у поїзді Інна досить швидко після того, як ми рушили, задрімала на декілька годин, тож я зміг використати цей час, щоб подивитися один з небагатьох фільмів Квентіна Тарантіно, яких я ще не бачив, — «Джанґо вільний», який, до речі, отримав немало престижних нагород, серед яких були також «Оскар» і «Золотий глобус». Звісно ж, це кіно просто не могло мені не сподобатися.

Я саме подумки роздумував над фільмом, коли прокинулася Інна. Розчесавши своє розпатлане після сну волосся, дівчина знову почала пусті балачки.

Прибули ми доволі пізно. На пероні нас уже чекали батьки Інни. З першого погляду я зрозумів, що це привітні та добрі люди. Вони обійняли спершу доньку, потім мене, а тоді засипали нас запитаннями, що не закінчувалися всю дорогу до їхнього будинку. Переважно говорила Інна, талантом якої було, безсумнівно, брехати, але час від часу вона дозволяла й мені вставити слово. Я діяв чітко за легендою, яку вона розповіла мені ще в поїзді.

На тиждень мені потрібно було перетворитися на хлопця, що рано втратив батьків і успадкував їхній великий бізнес, але зміг впоратися з усіма життєвими випробуваннями та стати успішною людиною.

Коли ми зупинилася біля величезного будинку, що був більше схожий на палац, я ледве стримав свій захват. Отримати п’ятдесят тисяч гривень за життя в розкішному маєтку в Карпатах, хоч навіть і потрібно було при цьому вдавати кавалера красуні? Ну не могло все бути аж настільки добре!

Про підводне каміння нашої угоди я дізнався, коли познайомився з іншими родичами Інни. Буду абсолютно відвертим, вони виявилися вельми неприємними людьми, незважаючи на показову люб’язність і награні усмішки. З них усіх нічого не вдавали лише діти, які на жодну секунду не відводили поглядів від своїх ґаджетів.

Не побачивши серед гостей Настю, я тихо запитав про те, де вона, в Інни, але вона лише махнула рукою та почала розмову зі своїм двоюрідним братом Ярославом, що був відомим актором, про його найновішу роль у кіно.

Мені довелося сидіти в цій компанії аж до пізньої ночі, коли родина Димчук нарешті вирішила, що прийшов час спати.

Так як ми з Інною «зустрічалися», то нам двом довелося розміститися в одній кімнаті. Хоч дівчина і запропонувала мені спати разом з нею на зручному величезному ліжку, та я просто не зміг погодитися на це, тож постелив собі на підлозі.

***

Я звик прокидатися рано, тож і в свій перший ранок у маєтку сім’ї Димчук вже о сьомій був на ногах. Спершу, про всяк випадок, прибрав будь-які докази того, що я провів цю ніч на підлозі, а тоді вирішив прогулятися та оглянути місцевість.

Спустившись сходами на перший поверх, я був здивований зіткнутися в передпокої з Настею. Вона була вдягнена в спортивний одяг блакитного кольору, а волосся було зібране в кінський хвіст. Судячи з прискореного дихання та навушників, можна було сміливо припустити, що дівчина щойно повернулася з пробіжки.

— Привіт! Не думала, що ти так рано прокидаєшся. Теж вирішив вранці побігати на свіжому повітрі?

Отже, я не помилився у своєму припущенні.

— Привіт! Та ні, чесно кажучи, у мене немає такої звички.

— Я в Києві також не бігаю, а тут просто не можу стриматися, — зізналася Настя, а тоді запитала, змінивши тему: — То навіщо ти тоді прокинувся так рано?

Я знизав плечима.

— Просто організм жайворонка. До того ж, хотілося б хоч трішки познайомитися з цим дивовижним місцем.

Було видно, що на якусь мить Настя завагалася, а тоді все-таки запропонувала:

— Якщо хочеш, я можу провести тобі невеличку екскурсію.

— З задоволенням, — одразу ж відповів я, не бажаючи проґавити такий шанс.

Звісно ж, я добре розумів, що приїхав сюди, щоб за гроші грати роль хлопця Інни, але це не заважало мені спробувати стати ближчим з Настею, до якої я вже давно відчував сильну симпатію.