Гучний писк будильника змусив мене прокинутися. Незважаючи на сильну сонливість через недостатню кількість сну (до пізньої ночі довелося ретельно читати та аналізувати рекламний контракт, що пропонували моєму роботодавцю Максиму), я все ж не дозволила собі жодної зайвої хвилини провести в ліжку.
Усе в моєму житті йшло за чітким розкладом, від якого не можна було відступати ані на секунду. Час надто дорогоцінний, щоб даремно витрачати його.
Виконавши фізичні вправи, прийнявши душ і заваривши каву, я з ноутбуком вмостилася на м’якому білому дивані у вітальні та першим ділом зазирнула до списку справ на день. Спершу підписання контракту о восьмій тридцять (через дві години та сім хвилин), потім о дванадцятій інтерв’ю мого роботодавця для відомого інтернет-видання, а після цього о п’ятій Максим влаштовує відбір моделей для свого наступного кліпу (я обов’язково повинна бути присутня там, щоб тримати все під контролем).
Чудово, це один з найлегших днів за декілька останніх тижнів! У мене навіть з’явилася можливість повечеряти разом з сестрою, про що вона просила вже місяць.
Саме тому я зателефонувала Інні перед тим, як відкрила вкладку з робочою поштою. Вона не взяла слухавку. А чого ще можна було очікувати від сестри? Я єдина рання пташка в нашій сім’ї.
Отже, єдине, що я можу зараз, — працювати та сподіватися, що Інна не передзвонить в найбільш недоречний момент, як це було минулого разу.
***
Два роки, що я працювала на популярного блогера та співака Максима Короленко, навчили мене бути готовою буквально до всього. Саме тому я аніскілечки не розгубилася, коли роботодавець повідомив мені, що запізниться на підписання контракту на годину, і почала діяти згідно з планом Б, що вигадала наперед, очікуючи чогось такого.
Максим став знаменитим лише три роки тому, а я вже його чотирнадцятий менеджер. Чому так багато людей відмовилися від цієї роботи з досить хорошою зарплатнею? Відповідь проста — нестерпний характер роботодавця. Як же мені вдається так довго займати цю посаду? Мабуть, тому що моя сестра-двійняшка дуже схожа на Максима, тож у мене мимоволі з’явився імунітет до людей з таким характером.
Мушу зізнатися, спершу мене жахливо дратував роботодавець, але з часом я звикла та навіть почала отримувати задоволення від того, що займаюся улюбленою справою — все організовую та тримаю під контролем.
Через годину та одинадцять хвилин Максим усе ж таки з’явився на зустрічі. Як завжди, роботодавець дозволив мені керувати всім і лише в потрібний час поставив підпис.
— Я міг узагалі не приходити, — сказав він, коли ми вийшли з будівлі, де щойно був підписаний надзвичайно вигідний контракт.
— Ні, Ви не могли цього зробити, — сухо промовила я. — Готові працювати далі?
— А в мене є вибір?
***
Інтерв’ю минуло, без жодних перебільшень, просто блискуче. Максимові вдалося чудово відповісти на всі провокативні питання та триматися з надзвичайною впевненістю. Упевнена, його фанатки (і не тільки вони) з задоволенням дивитимуться це годинне відео.
— Ще щось важливе заплановано на сьогодні? — поцікавився в мене роботодавець.
— Так. Відбір моделей для нового кліпу о п’ятій.
На обличчі Максима з’явилася посмішка.
— О, це справді важливо. Хутчіш їдьмо, щоб не запізнитися.
***
Кастинг Максим проводив прямо в своїй квартирі. У цьому не було нічого дивного, оскільки там само він облаштував і свій офіс. Чесно, на його місці, я б ніколи так не вчинила, але якщо Короленку щось спало на думку, то вже нічого не змусить його зупинитися.
Дівчат прийшло справді багато, що не було дивним. Знайти серед великої кількості високих струнких красунь декілька особливих було майже неможливим, але я була налаштована рішуче. А Максим… Ну, він також був налаштований рішуче, але щодо іншого…
— Настуню, я вже казав, що ти виглядаєш дуже втомленою? — несподівано звернувся він до мене, коли в квартирі залишилося лише десять претенденток. — Ти ж знаєш, що втома абсолютно не личить таким милим дівчатам, як ти, тож рекомендую сьогодні швидше піти додому та відпочити.
Звісно ж, я чудово розуміла, що насправді Максим думає лише про те, як позбутися правильної менеджерки та залишитися наодинці з красунями-моделями.
— Гаразд, якщо Ви так наполягаєте. До побачення!
— До завтра!
Швидко зібравши всі свої речі, я поспішила залишити квартиру роботодавця. Вже біля входу я стикнулася з Женею, доволі милим хлопцем, що монтував відео для блогу Максима.
— Привіт! — ввічливо привіталася я з колегою.
— Привіт! Ти часом не знаєш, бос зараз зайнятий? Я хотів йому дещо запропонувати…
— Краще зачекай з цим до завтра. Він зараз відбирає моделей.
Кожен, хто хоч місяць працював на Максима, розумів, що це означає.
— А, зрозумів. Дякую, що попередила.
Ми разом зайшли до ліфту та почали чекати, поки він спуститься з сімнадцятого поверху на перший.
— Слухай, Настю… — почав говорити Женя, але тут у мене задзвонив телефон.
Я одразу ж взяла слухавку.
— Алло.
— Нагадай, о котрій ми зустрічаємося? О двадцятій чи двадцять першій?
Я вже звикла до забудькуватості та безвідповідальності сестри-двійняшки, тож терпляче відповіла:
— І тобі привіт. Наша зустріч призначена на дев’ятнадцяту тридцять.
— Точно, згадала! Дякую!
Інна поклала слухавку, навіть не попрощавшись.
— Ти щось хотів сказати? — звернулася я до Жені.
— Та ні, нічого. Забудь.
Я знизала плечима. Чоловіки такі дивні. Ніколи не зрозумієш, про що вони думають, і не зможеш тримати ситуацію під контролем. Мабуть, це була одна з найважливіших причин, чому я ні з ким не зустрічалася.
Ліфт зупинився. Попрощавшись з колегою і зачекавши, доки він відійде достатньо далеко, я сіла в свою машину та поїхала на зустріч з сестрою.
#10257 в Любовні романи
#4023 в Сучасний любовний роман
#3843 в Сучасна проза
Відредаговано: 30.09.2020