Розділ 5 

  Десять днів пролетіли для Евеліни, мов один фільм. Нова сім’я не давала дівчині довго киснути і зосереджуватися на поганому. Постійно якісь заняття. Всі разом вставали рано, йшли на розминку на просторе подвір’я. Бігали, робили різні прості вправи. Хіба, коли дощ, то лишалися в домі. Разом, ще й під жваву музику було дуже весело стрибати, крутитися, все щоб розігріти тіло і підготувати до навантажень в спортивному залі.

   Не могла повірити, але з батьком і його близькими Еві вдавалося без особливих зусиль над собою перемагати лінь і жалість. Їх приклад, навчання і постійна підтримка творили чудеса. Раніше дуже жаліла себе. Бувало, зробила зарядку десять хвилин, вже втомилася, щось заболіло, все, на диван. Коли Даниїл ходив бігати вранці, вона солодко спала. До спортзалу геть не хотіла. Чомусь дуже ніяково було. Здавалося, там тільки засміють. Та чоловік і не намовляв ніколи. Десь колись запропонував, відмовилася, то й не тягнув більше.

   Окрім постійних навантажень Катя стежила і за харчуванням гості. Як і свого сина, ясна річ. Вчила їх готувати правильну їжу. Де не дуже багато калорій, але досить поживну, щоб не ходити голодними. Для стимулу і забави влаштувала між ними змагання. Хто скине більше відсотків ваги за тиждень, тому приз. Який саме не одразу сказала. Тільки обіцяла, що обов’язково сподобається.

   Прийшов день зважування. Ева відчувала, що трохи схудла за ті десять днів, відколи прийняла пропозицію мачухи працювати над собою. Але скільки саме не мала уявлення. Домовлялися, що не ставатимуть на вагу аж до кінця тижня. Лука теж старанно працював над своїм тілом. Ввійшов в азарт не по-дитячому. Хоч продовжував працювати за комп’ютером, але кожну вільну годину старався присвячувати спорту, або принаймні ходити, а не сидіти, як перед тим.

− Ну, як думаєш мам, хто більше скинув? — весело запитав, коли обоє зі зведеною сестрою підійшли до ваги.

− Важко сказати, ви обоє схудли. Я це бачу. Але вирішать відсотки. Давай, ти перший, — задоволено відповіла. Показала жестом щоб ставав. 

− Думаю, ти виграєш. Чула, що переважно чоловіки легше скидають, ніж жінки, — сказала Евеліна. Їй геть не вірилося, що результат може бути суттєвий.

− Ну, не поспішай, побачимо, — бадьоро відказала Катерина. — Так часто є, але все індивідуально.

   Врешті Лука зважився − мінус 6 з половиною кілограмів за десять днів. Аж підстрибнув з радості.

− Клас! Мамо, дай розцілую! — засміявся щасливо. Різко обійняв Катю, а потім підняв і перекрутив довкола себе. Поцілував у скроню. Жінка весело хихотіла. Похвалила сина.

− Ти молодчинка! Дякую, мамо! Я знав, що буде добре, але щоб настільки...

   Ева зраділа за нового друга, але в ту мить подумала, що шансів виграти у неї немає. Та, хай, головне скинути трохи.

− Давай, сонце. Тепер ти, — запросила на вагу тренерка.

   Дівчина дуже хвилювалася. Було страшно розчаруватися. Стільки зусиль вона ніколи в житті ще не докладала для схуднення. Стільки тістечок, бутербродиків не з’їджено, стільки поту вилито...

− Ох... — таки ступила. Аж тремтіла вся від переживання. А раптом там нуль? Як тоді змусити себе далі старатися?

− Ва-у! Та це круто! Дівчино, майже мінус 5! — задоволено, голосно сказала Катя. Ева не вірила власним очам і вухам.

− Фантастика! Як це?! — щасливо вигукнула. — А-а-а!!! Яка я рада! — зіскочила з ваги і потупцяла на місці.

− І я! — задоволено сказав Лука і схопив Евеліну в обійми. Трохи припідняв над підлогою, похитав, поставив. Вона не встигла отямитися. Засміялася, — Круто, мала! Та це ж дуже хороший результат! Мабуть, ти виграла!

− Зараз порахуємо, чекайте. А приз знаєте який? — заінтригувала тренерка.

− Який? — нетерпляче запитав її син.

   Жінка почала рахувати в телефоні відсотки, загадково посміхалася, доки молоді люди згорали від цікавості. Переглядалися, тупали, прагнучи швидше дізнатися хто виграв і яка нагорода. Хоч загалом мета в кожного була важливіша за будь-який подарунок, який могла дати тренерка, все ж цікаво, що вона вигадала.

− І... Та-дам! — показала обчислення:

− Отже, Лука. Ти мав 121 кілограм, а тепер — 114,5, тож скинув 5,4%.

− Супер! Класно, — зрадів хлопець.

− Так, я дуже задоволена, сину. А тепер результат Евеліни, — всі затамували подих. — Евуся, ти мала 88 кілограмів на початку. Тепер — 83. Отже скинула 5,6%!

− Ура-а-а!!! Я виграла!!! — щастю не було меж.

    Навіть забула про обіцяний приз. Стрибала, як дитина. Неймовірно зраділа, збагнувши, що не все так трагічно, як їй здавалося. Боялася, що геть не зможе схуднути. Або тільки, якщо зовсім голодувати місяцями. А вона точно б такого не витримала. Та виявилося, що її молодий організм не такий вже й безнадійний. Головне, правильно все організувати.

− Так, молодчинка! — похвалили родичі в один голос.

− Дякую, дорогенькі! Я просто шокована. Чесно! Ви творите чудеса! — емоційно, зі сльозами на очах сказала Евеліна. — Це вперше я скинула стільки ваги за короткий час. Не думала, що це можливо. Мріяла хоч би щось...

− Ти розумниця, виграла. Я дуже радий за тебе, — щиро, весело похвалив Лука. — Приз твій.