Розділ 2

   Прокинувся на ліжку у своїй спальні. Розглянувся довкола, на силу збагнув де він. Голова тріщала, мов побита. Застогнав, піднявся. Зиркнув на себе, ну-й-ну... Спав одягнений, просто як був на роботі, так і пролежав цілу ніч. Напружився, щоб згадати попередній вечір. Важкий робочий день, поїздку до батька в лікарню, потім гостру сварку з найкращим другом, примирення, а далі... Чого було пертися ще в той клуб? Сам не розумів, як так вийшло. Чомусь зовсім не тямив себе. Хотілося напитися до непритомності. А ще випустити пару.

− О-о-х... — почухав голову, йдучи до ванної.

   Пригадав, що Стас ледве стримав його від ще гірших проблем. Даниїл випив більше, ніж будь-коли раніше і випадково зачепив якогось мужика, коли проходив мимо. Той грубо визвірився до нього. Тоді Ковальський так розізлився, що готовий був вибити з незнайомця всю дурість. Навіть не звернув увагу, що той здоровенний, як лось. Добре, що Стас зумів вчасно забрав друга, доки не почалася справжня катастрофа. Обмежилися кількома ударами. Може то через це так болить макітра? Чи ще від кулака Стаса, яким «пригостив», почувши від Ірки про їх стосунки?

   У просторій душовій кабіні на очі потрапив улюблений гель Евеліни. Спогади накрили чоловіка, мов цунамі. Ох, як же класно було намилювати її тим пахучим кокосовим гелем, разом пеститися під теплими струменями водички! Хоча… Останнім часом дружина займала все більше місця, її форми стали далеко не такі ідеальні, як раніше. Насмішки друзів і рідних все частіше псували настрій, а деколи і охолоджували пристрасть між подружжям, але... Трясця! Не уявляв, що одного дня вона от так зникне з його життя! Ті кілька днів без Еви, як в тумані. Абсолютно не вірилося, що між ними дійшло до такого.

   Настрій ще гірше зіпсувався, коли пригадав останні події з сімейного життя. Як несподівано все розвалилося на друзки. Навіть не хотілося довго митися. Швидко прийняв душ, вийшов з ванної. В гардеробній почав шукати собі одяг. На роботу вирішив не їхати, коли трохи розчухається, попрацювати з дому. Треба переглянути чимало документів, звітів з готелю. Тепер роботи ще більше, бо й за батька треба тягнути. Крім того, під оком здоровий синець від кулака Стаса, а брова розсічена після того бару. Як з таким кудись йти?

   Якось, не думаючи, зазирнув у частину шафи Евеліни. Іронічно всміхнувся. Вона все більше одягу відкладала до полиці, яку називала «коли схудну». Така смішна...

   Мимоволі підніс до носа якусь блузку дружини. Глибоко вдихнув запах. Такий солодкий... В голові запаморочилося. Всередині аж закрутило від якихось змішаних почуттів. Біль змішався з бажанням, розчаруванням. Все разом.

   Ева залишила майже все. Взяла з собою лиш трошки одягу. Далі рука чоловіка чомусь потягнулася до шухляди з білизною. В очі кинулася найяскравіша річ. Взяв до рук золотистий, блискучий комплект еротичної білизни. Всміхнувся, пригадуючи, як його юна дружина червоніла, отримавши в подарунок той крихітний ліфчик і стрінги. Казала, що ті «шнурочки» не для неї.

   Помилялася. Ще й як. Ох, то фантастично! Яка ж вона була сексуальна в тій золотистій красі! Дуже сором’язлива на початку стосунків, але це тільки ще більше підігрівало чоловіка. Було неймовірно цікаво бачити, як дівчина розкривається, стає впевненіша, розкутіша. Розквітає, мов бутон троянди. З часом Евеліна багато чого навчилася.

   Прокляття! Як же так все зіпсувалося?! Як дійшло до того, що вони тепер окремо?! І що буде далі? В голові не вкладалося! Сердито кинув ті «шнурочки» назад у шухляду. Голосно гримнув, засуваючи її на місце. Потім швидко взяв свої спортивні штани і футболку, одягнувся. Останні кілька днів майже не бував вдома, бо мав повно справ. Батько, робота, поліція. А тут все нагадувало про ту особливу жінку, яку втратив. Божевілля!

   Почув, що в домі хтось є. Напружився. Та невдовзі згадав, що Стас на таксі привіз його ввечері додому. Може й ночувати лишився? Хтозна...

   Даниїл застав друга у кухні, коли той намагався зробити собі кави. Але, здається не дуже знав, як увімкнути ту новомодну кавоварку. Згорбився над нею, зазирав з усіх боків, читав написи. Розгублено тармосив свою ідеально підстрижену, густу шевелюру.

− Привіт, Стасе. Чекай, зараз я сам зроблю. Не мучся, — втомлено проказав, жестом відганяючи хлопця від кавамашини.

− Ну, давай... — з полегшенням відповів. Вирівнявся у весь свій чималий зріст. Пішов, сів біля столу. — А їсти щось є? Я вчора не дуже так повечеряв, ну ти знаєш. Рідина не рахується, — хихикнув, згадуючи скільки вони вчора випили. Особливо Даниїл.

− Зараз щось пошукаю. Ти знаєш, я в кухні... Не супер віртуоз. Та й вдома майже не був останніми днями.

− Ну, звісно, розпестила тебе Евка. Щодня якісь витребенькі тобі виробляла, або ресторани, то нащо тобі було готувати? — підколов.

− Ой, не кажи... — господар дому важко зітхнув. Почав варити каву, не озираючись на гостя. Стас не витримав, запитав:

− То... Що тепер? Ти дзвонив? Помиритеся?

   Даниїл скривився, махнув рукою. На мить озирнувся, поглянув на друга, а тоді пішов ритися у великому холодильнику. Там було майже порожньо.

− Не знаю. Мільйон раз дзвонитив, але... Не відповідає. Не уявляєш, як бісить, що вона так одразу викинула мене зі свого життя, навіть не вислухала нормально!

− Та ну! Чого ти тягнеш? Пора вже начхати на свою гордість, якщо не хочеш втратити жінку. Давай зараз подзвони. А як не вийде, то їдь до неї, — емоційно проказав Стас. Хоч добре знав, чому це так важко зробити, але таки спробував вмовити.