Юність

Померхнув вечір –

                                    кличе з дому ніч.

Довкола – безмір

                                    надних протиріч.

Німотно з ґанку вийде в морок він,

І безвість – ловить гостя навздогін.

Безлюддя вулиць.

                                  Чути різкий крок.

Це не прибулець –

                                  символ помилок.

Йому байдужий гуркіт від машин –

Біжить скоріше до міських долин.

Сміливий погляд

                                    і бездумність дій.

Нахабство поряд,

                                  як пістрявий стрій.

Ніхто б цю молодість не вгомонив,

Та парк сповільнює меткий порив.

При вході друзі.

                              Лине вслід «привіт».

Зненацька тузі

                                схмариться зеніт –

Вдаряють жарти. Бухне різко сміх.

І з легкістю шепоче: «Між своїх!..».

Рушають купно:

                                  тихо квапить час.

Гілки підступно

                             цуплять світло трас.

Їм шлях виводять Місяць та зірки,

Допоки не змигнуть плавкі буйки.

Вода плюскоче.

                                Мріє плесом диск.

Трава жіноче –

                                вкуталась у блиск.

Юрма почне розводити костер –

І вогник пнеться, начебто боксер.

Хтось вийме свіже –

                                         молоде вино.

Музика вріже

                             в струнне полотно.

Разом співають казусний верлібр,

Зове до танцю кожен чулий фібр.

Стрибнуть у коло.

                                      Звук єднає люд.

Береться кволо

                                прокидатись блуд:

Чиєсь завзяття робить смілий рух –

Над полум'ям несеться відчайдух.

Де буйна юність,

                                   що хвилює кров?

Свавільна совість,

                                       де катма умов?

Вони змагаються в пружких тілах,

Котрі не відають про жоден страх!