Не вір словам

Ти знову молишся...

Ти знову молишся, небого?
Невже замріялась про рай?
А де – мораль, коли чужого
Вбивав озброєний шахрай?

Кидай ходити між ремарок,
Це не відпущення провин –
Ти мала факти кожен ранок,
Дивившись випуски новин.

У всіх трапляються нещастя,
Немає дня – без слізних лих,
Але сидиш мов на причастя:
«Це не торкається простих».

Повір: гибієш на байдужість.
Вона таїть смертельний гріх.
Неквапно в ліні тліє людність,
Наклавши вето на «слабких».

Тож після смерті нам у пекло:
Давно в едем закритий шлях.
У кожнім серці чуйне вмерло,
І тільки справжнє – на словах.

Подобається

#813 в Різне
#115 в Поезія
#1056 в Сучасна проза

Відредаговано: 20.08.2024