Не вір словам

Збивай зап'ястя об підлогу...

Збивай зап'ястя об підлогу
В осердях строщеної кухні.
Кричи останню осторогу –
Сказати "ні" весільній сукні.

Із черепків мигтять етюди,
Народжені в тяжкому болі.
Штани валяються повсюди,
І сорочки тремтять на долі.

Ти знову лаєш за дурницю:
За ревний сумнів і догадку.
Забула спритно таємницю,
Що всю кохаю... до останку!

Натомість гатиш кулаками
В удень знесилену грудину.
Уже й не знаю – як словами
Спинити злісну хуртовину...

Подобається

#813 в Різне
#115 в Поезія
#1056 в Сучасна проза

Відредаговано: 20.08.2024