Епілог

Етан

Перший тиждень перебування у Лондоні здавався мені справжнім пеклом. Ні, справа зовсім не в тому, що доводилося майже весь час проводити на студії. До роботи я звик і в цьому плані навіть любив займатися улюбленою справою. 

Справа була у тому, що мені таки довелося розлучитися з Дашею. Тиждень без неї здавався цілою вічністю. Моя крихітка наче пробачила мені все і говорила, що прилетить, як тільки закінчить навчання. 

Але це ще цілий тиждень, чорт забирай! Сім довгих днів без неї! 

Здається, це найгірша спокута за те, що я грав з цією дівчиною. Ось тепер отримуй, Етане! 

- Ти знову сам не свій! - бурчить Адам, коли нам, в черговий раз, доводиться заново грати мелодію через те, що я налажав.

- Ти хіба не бачиш, що у нього ломка? - регоче Леон, а мені хочеться скрутити йому шию. 

- Подивлюся я на тебе, коли закохаєшся! Придурок! - гиркаю до Леона. 

- Ет, досить вже! Даша нікуди не дінеться! - намагається мене заспокоїти Адам. - А в нас купа роботи. Скоро концерт і запис альбому в процесі. Тобі треба зібратися!

Я знаю, що Адам має рацію, але якби ж це було так просто. Обіцяю собі, що наберу Дашу, як тільки з'явиться вільна хвилина. Треба почути її голос і переконатися у тому, що вона все ще кохає мене. Чорт! Я до божевілля боюся, що в будь-яку мить вона скаже, що між нами все скінчено. Здається, я сам програв у власній грі. І зовсім про це не шкодую…

- Як справи? - у студію заходить наш продюсер Макс й оглядає усіх прискіпливим поглядом. Він не набагато старший нас самих, але мушу визнати, що у музичній індустрії цей хлопець як риба у воді. 

- Все чудово! - відповідає за усіх Адам. - Репетируємо. А ти чого тут? Плани змінилися?

- Ні, все за планом, - Макс якось неоднозначно посміхається. - Та є деякі доповнення. Я вирішив, що вашому гурту не завадить розбавити аудиторію. Саме тому варто випустити дует.

- Дует? - хлопці здивовано переглядаються, і я також. Чесно кажучи, ніхто з нас не любить ось такі несподівані доповнення. Адам виступає вперед і говорить за нас усіх. - Максе, ти ж розумієш, що ми й так по шию у роботі. Це має бути щось дійсно варте уваги, щоб ми погодилися. 

- Ти мені не довіряєш? - продюсер складає руки на грудях і тим сам показує свою перевагу над нами. 

- Довіряю, але… - починає Адам, але Максу, схоже, байдуже на його слова.

- От і чудово! Я вирішив довго не тягнути і просто зараз познайомити вас з дівчиною, котра допоможе вам досягти ще більших висот, - Макс повертається до дверей, відчиняє їх і вже за мить в студію заходить красива дівчина, котру ми всі добре знаємо. Та найкраще її знає саме Адам. Навіть не знаю, що зараз відчуває мій друг. Не щастя так точно. 

- Всім привіт! - широко посміхається дівчина. - Мене звати Ліра. Я щаслива, що ми будемо працювати разом.

- Максе, що за чорт?! - не стримується у виразах Адам. Я добре його розумію, адже Ліра не просто відома співачка, але й дівчина, котра кілька років тому була нареченою Адама, а потім кинула його заради музичної кар'єри. - Я не працюватиму з нею! 

- Це не від тебе залежить, Адаме! - починає злитися Макс.

- Ще побачимо! - фронтмен гурту не придумав нічого кращого, як просто піти геть. Напевно, зараз так буде краще, щоб не наробити ще більше дурниць. Мені ж нічого не залишається, як піти за ним. Знаю: зараз йому необхідна моя підтримка. 

Адама знаходжу на даху височезної будівлі. Тут вітряно, але його це мало хвилює. Друг сидить на парапеті, а вітер тріпає його волосся.

- Попандос, друже, - сідаю поруч з ним. - Та ти сам чудово розумієш, що вибору, як такого, немає. 

- Вибір є завжди, - бурчить Адам. - Ліра свій зробила п'ять років тому. Якого чорта тепер їй від мене треба?

- Можливо... примирення? - висловлюю свою думку. 

- Не буде цього! - гиркає друг. - Я зроблю все, щоб вона сама відмовилася від цієї співпраці. От побачиш - дуету не буде. 

Не хочу втручатися у його внутрішні терзання. Знаю: Адаму й так непросто. А ще знаю, що друг слів на вітер не кидає. Якщо задумав позбутися цієї дівчини, то так і буде. 

Саме у цей час на мій телефон приходить повідомлення від Тані, сестри Даші. Перед тим як покинути країну, я попросив її приглянути за моєю дівчиною. Ну це ж Даша, й проблеми до неї так і липнуть. І щоб бути спокійним, що до неї не липнуть чергові  мерзотники, вирішив підключити Таню. 

Відкриваю повідомлення, яке вона відправила, і до скреготу зціплюю зуби. А це що за фігня?

На фото добре видно мою дівчину, щасливу та усміхнену, а поруч з нею сидить якийсь бовдур з блондинистою шевелюрою. Вони за столиком у кафе, мило воркують про щось. 

Здається, що ще мить - і телефон просто зламається у мене в руках. Він реально починає тріщати від того, наскільки сильно я його стиснув. 

- Що там? - Адам косить погляд на екран. - Ого! Це що, Дашка твоя? А хто це з нею?

- Як думаєш, Макс сильно розізлиться, якщо я просто зараз поїду в аеропорт? - питаю абсолютно серйозно. 

- Він оскаженіє, - хмикає друг. - Ти реально зібрався летіти до неї?

- Я слів на вітер не кидаю, - ще раз дивлюся на фото і вже уявляю, як відкручу голову цьому фарбованому блондину. - Тримайся, Дашо! Мій терпець урвався… 

Даша

- Це дуже погана ідея, - кажу уже всоте за цей вечір. Як згадаю, що Таня таки відправила те фото Етану, всередині все перевертається. І головне - минуло вже три години, а він так і не передзвонив. 

- Це була чудова ідея! - фиркає Рита, абсолютно спокійно попиваючи чай у мене на кухні. - Нехай наш музикант знає, що розслаблятися не варто. До того ж це чудова помста за його ігри. Тобі так не здається?

- А якщо він образиться? Це фото… таке враження, що у нас побачення...

Насправді цього блондина я майже не знаю. Просто вкотре повелася на божевільну ідею Рити та власної сестри на додачу. Ці двоє вирішили, що Етану варто нагадати, що я красива дівчина і за мною потрібно уважно стежити, а то гляди ще вкрадуть.