33.

- Ти її сестра? - запитую, хоча й так вже знаю відповідь. 

Саме у цей час до нас наближаються охоронці та намагаються схопити хлопця, котрий прийшов сюди разом з цією дівчиною. 

- Залиште його в спокої! - кричу до охорони. - Я сам розберуся!

Чоловіки здивовано переглядаються і йдуть геть, а от мене більше цікавить, що ця дівчина мала на увазі. 

- Як благородно з твого боку! - фиркає сестра Даші. - Тільки твоя провина від цього меншою не стане.

- Де Даша? Я маю поговорити з нею, - мені важливо дізнатися найголовніше. І щось мені  підказує, що ця дівчина точно знає, де вона. 

- Так я тобі й сказала! - хмикає. - Через тебе моя сестра сама не своя! Плаче постійно! Ти хоча б розумієш, наскільки гидко вчинив? Чесно кажучи, мені дуже хочеться заїхати цією битою не по твоїй тачці, а по твоєму гарненькому обличчі. Вже завтра ти купиш собі таку саму і будеш далі крутити голови наївним дівчатам!

Чесно кажучи, мені абсолютно не шкода власний автомобіль. Те, що з ним сталося, я заслужив. І, напевно, удар по обличчі битою також...

- Я маю її побачити! - мій голос таки зривається і виходить трохи грубо. Хлопець, що допомагав сестрі Даші бити мою машину, миттєво з'являється поруч та закриває дівчину від мене собою. - Прошу тебе! Скажи де вона!

- Не варто тобі цього робити, поки не придумаєш, як все виправити, - відповідає Таня, здається, так її звати. - Краще почекай деякий час. Даші треба заспокоїтися, а тобі… придумати щось таке, щоб вона пробачила. До речі, до сьогоднішнього дня я і мій хлопець були фанатами “БезМеж”, тепер же я навіть не знаю, що думати. 

- А машина тут до чого? - втручається Адам, котрий до цього моменту слухав все це мовчки. - Хіба не можна було просто поговорити?

- Захотілося показати твоєму дружку як це - падати з небес на землю, - відповідає Таня. - Не хвилюйся, Даша не знає, що я зараз тут. Вона не прихильниця подібного. А от мені захотілося трохи тебе провчити.

- Ти можеш розбити хоч сотню таких машин, головне - щоб Даша мені пробачила! - випалюю емоційно. 

- Як би ж усе було так просто, красунчику, - хмикає Таня. - Знаєш, я тут помітила, що ти реально шкодуєш про свій ганебний вчинок. І Дашка кохає тебе до нестями, хоча сильно ображена. Я допоможу тобі повернути її довіру. Та тільки тому, що люблю свою сестру. Ну і, звісно, - дівчина мило посміхається Адаму, а її хлопець закочує очі до неба, - тому що “БезМеж” дійсно круті!

Як згодом виявляється, Таня дійсно любить та хвилюється за свою сестру. Я запрошую її та Макса, її хлопця, до себе у квартиру, і байдуже, що кілька хвилин тому вони розбили вщент мою дорогезну тачку. Адам також залишається з нами, напевно, трохи боїться залишати мене наодинці з цими двома. 

Ми складаємо план, як повернути довіру Даші, і я, чесно кажучи, вже дочекатися не можу, коли буде можливість втілити його у життя. Завтра неділя і в мене буде цілий день, щоб добре все обміркувати та вже в понеділок… зробити все, щоб Даша мені повірила. 

Даша

Таксі привозить мене у спальний район міста. Коли виходжу на вулицю, сестра вже чекає біля під'їзду. Вона схвильована, і це зрозуміло. До сьогоднішнього дня ми ніколи не були близькими, але зараз мені дуже хочеться відчути її підтримку.

- Ну ти чого? - сильно дивується, коли я одразу міцно її обіймаю і починаю плакати. - Поясни хоча б щось! Хоча ні, давай спочатку у квартиру зайдемо.

Ми мовчимо, поки ліфт піднімає нас на сьомий поверх, хоча мою руку Таня не відпускає. Квартира у Макса виявляється доволі охайна та простора. Сам хлопець зустрічає нас на порозі і лише головою киває на знак привітання. Він не здається злим, що я ось так несподівано до них з'явилася, і це приємно. 

- Ходімо на кухню, я тобі чаю зроблю, - Таня веде мене за собою, садить на м'який диван і поки метушиться біля плити, я невідривно слідкую за нею. Здається, вона змінилася. Світиться вся, готує, тримає порядок у домі. Невже все це через Макса?

- У тебе все добре? - питаю першою. - Я не дзвонила, хоча варто було б.

- Все супер, Дашо! Я щаслива! - Таня ставить на стіл дві чашки з чаєм. - Перевелася на заочне та працюю у музичному магазині. Мені подобається таке життя. І головне - Макс мене дуже любить.

Таня так щиро та радісно про це розповідає, що я не втримуюся і починаю плакати. Мені так сильно боляче, що кохання до Етана виявилося не тим, що мені треба. Або краще сказати, йому воно зовсім не потрібне. Він просто грався моїми почуттями, поки я щиро віддавала йому всю себе.

- Дашо, ну ти чого? - Таня сідає поруч та міцно мене обіймає. Довго терпить мої сльози, а коли я нарешті знаходжу в собі сили, щоб заспокоїтися, вирішую все їй розповісти. 

Звісно ж, сестра шокована, адже моя розповідь схожа на повну дурню. Та найбільше її шокує навіть не гра самого Етана, а те, ким він є!

- Здуріти можна! - голосно вигукує. - Ти і Етан! Дашо, він же музикант!

- Я знаю! - фиркаю. - І одразу додам, що я не його фанатка! Просто мені здавалося, що він зі мною щирий.Між нами стільки всього було і я думала... що він дійсно мене кохає.

- А з чого ти взяла, що це не так? - дивується сестра. - Його брат-ідіот може багато чого наговорити, але ж ти не чула пояснень самого Етана. Давай так! - Таня плескає у долонях, і рішучість в її очах трохи мене лякає. Я сама з ним поговорю. Придивлюся і зрозумію, чим дихає твій недолугий кавалер. Кажи адресу і давай перепустку!

- Ти впевнена, що варто? - питаю і вже починаю шкодувати, що розповіла все сестрі. Знаю, що вона за словом у кишеню не полізе, і головне - мені неймовірно приємно, що зараз вона так відважно хоче мене захистити. 

- Впевнена! - відповідає. - Поки нас з Максом не буде, краще щоб сюди приїхала твоя подружка. Ритку твою я не дуже люблю, але залишати тебе саму також не хочу. 

Чесно кажучи, я й сама не хочу залишатися сама. На душі так холодно та сумно і дійсно буде краще, якщо приїде Рита. 

- Ти ж не будеш робити нічого божевільного? - питаю у Тані, коли вона з Максом якраз збираються покинути квартиру.