29.

Етан відвозить мене додому, де я збираю у сумку все найнеобхідніше на перший час. Мені все ще важко повірити у те, що тепер ми житимемо разом, та шкодувати про такий рішучий крок зовсім не хочу. 

Здається, я помилялася, коли говорила, що з сестрою ми зовсім різні. Зараз розумію її як ніколи, адже коли кохаєш, готовий на будь-які божевільні вчинки. 

Мої речі залишаються в машині Етана, а я поспішаю в універ.  Хочеться якнайшвидше поділитися чудовими новинами з Ритою. Я навіть не сумніваюся, що вона буде щаслива за мене. 

Та коли ми зустрічаємося біля входу, і я швидко все їй розповідаю, Рита сильно мене дивує. Вона не щаслива, що тепер я житиму з Етаном. Навпаки, це її бентежить. 

- Дашо, я тебе не впізнаю, - хмуриться подруга. - Ви знайомі зовсім мало. Так, я розумію, що Ет неймовірний, але це не привід у перший день відносин перебиратися до нього. 

- Я тебе не розумію, - настрій різко падає, і я не розумію, що не так з Ритою. - Хіба на моєму місці ти не зробила б так само?

- У тому то й справа, що я так би і вчинила. Але ти не я, розумієш? - намагається пояснити дівчина. - Даша, яку я знаю, не кидається у вир з головою. А що, коли Етан не той, за кого ти його приймаєш?

- Що ти маєш на увазі? - у мене вже голова йде обертом від її припущень. 

- Сама подумай. Виявилося, що у нього є брат, як дві краплі води схожий на нього, - заявляє Рита. - Я не можу з упевненістю говорити, тому що це лише мої припущення, але щось в усій цій історії мене напружує. Етан діє дуже швидко, наче боїться чогось. Може… втратити тебе?

- А мені здається, що ти просто заздриш! - бурчу і миттєво закриваюся від Рити. - Сама мала види на Етана і пролетіла. От тепер й шукаєш у ньому якісь негативні моменти. 

- Дурепа ти, Дашо! - зітхає Рита і, чомусь, зовсім на мене не сердиться. - Я за тебе хвилююся, а ти...

Вона не закінчує свою фразу. Просто розвертається і йде в універ. Мені залишається дивитися їй у спину і, чесно кажучи, я вже й сама не знаю, де правда, а де ні. Я хочу вірити Етану, я бачу в його очах щире захоплення мною. Хіба можна так реалістично зіграти кохання? 

А ще мені важко повірити у те, що Рита може бажати мені зла. Я давно її знаю, і єдине, чим вона дійсно дорожить - це нашою дружбою. То кому мені вірити? 

Рита займає місце подалі від мене і впродовж усього дня вдає, що ми зовсім чужі. Після лекцій йде, не прощаючись, а я їду в торговий центр на роботу. 

Етан кілька разів пише впродовж дня і коли до закінчення робочого часу залишається менше години, заявляє, що сам мене забере. Він знову чекає мене на вулиці і, як тільки сідаємо у салон, цілує. Коли він такий ніжний, усі припущення Рити швидко покидають мою голову. Я хочу йому вірити... і буду це робити. Етан сам розуміє, що будь-яка помилка з його боку може зруйнувати наші стосунки. Тоді який сенс ці помилки робити?

- У мене для тебе сюрприз, крихітко, - заявляє, коли поцілунок закінчується.

- Знову? - щиро дивуюся. - І що це сьогодні?

- Я хочу показати тобі те, чим я живу останні кілька років, - відповідає загадково. 

- Наскільки я розумію, зараз ти живеш музикою. І що це означає? - висловлюю своє припущення.

- Правильно, Дашо, - Етан покидає стоянку і вклинює свій дорогий автомобіль у потік інших машин. - Саме тому я хочу показати тобі нашу студію і те, чим я зараз займаюся. 

Чесно кажучи, я здивована. Етан так впевнено робить мене частиною свого життя, що я просто не встигаю за ним. Спочатку життя разом, а тепер він готовий показати мені свою роботу. Впевнена, що там будуть й інші учасники гурту. Отже, сьогодні мені доведеться постати перед ними у новому статусі. 

Дівчина самого Етана!

- Ти здивована? - питає через кілька хвилин мовчання.

- Чесно кажучи, так, - зізнаюся. - Ти впевнений, що хлопці не будуть проти.

- Впевнений, - спокійно відповідає Етан. - Чесно кажучи, це мені варто хвилюватися, адже Леон любить мене дратувати, коли ти поруч. А Ной так взагалі в захваті від тебе. 

- Чому ж тоді ти везеш мене на зустріч з ними? - знову дивуюся.

- Тому що тепер ти - частина мого життя. І вони частина мого життя. Вам все одно доведеться часто бачитися, і мені треба до цього звикнути, - пояснює Етан. - До того ж у разі, якщо хтось з хлопців почне нахабніти, я завжди можу набити їм морди.  

- Ти серйозно? - вигукую. 

- Абсолютно, крихітко! - підморгує музикант. 

Чесно кажучи, мені трохи страшно перед зустріччю з музикантами. Я навіть не сумніваюся у тому, що Етан може побитися з кимось через мене. Він надто емоційний і, здається, дуже ревнивий. 

Музична компанія, котра продюсує гурт, знаходиться у самому центрі. Біля входу помічаю кілька фанаток з плакатами, але Етан, схоже, не збирається заходити через головний вхід. Він їде на підземну стоянку і зупиняє машину біля знайомого яскраво-червоного автомобіля Ноя. 

- Готова? - він бере мене за руку і ми разом заходимо в ліфт. Мені трохи не по собі, але підтримка Етана добряче допомагає. Вдається лише головою кивнути, і коли ліфт зупиняється на останньому двадцять п'ятому поверсі, я розумію, що ще ніколи так високо не піднімалася. 

Перше, що бачу, це довгий коридор та багато дверей. Етан веде мене в самий кінець і відчиняє двері, пропускаючи мене вперед. Спочатку я чую сміх хлопців, та коли вони бачать мене, різко замовкають. 

- Привіт! - вдається вичавити з себе. 

Адам зацікавлено розглядає мене і чомусь посміхається, при цьому не випускаючи з рук телефон. Леон лише фиркає і робить ковток пива з пляшки, а Ной так взагалі підскакує на ноги і вже за мить міцно мене обіймає. 

- Привіт, Дашо! А ми думали, що Ет пожартував, коли говорив, що привезе тебе! - весело заявляє. 

- Як бачиш, не жартував! - бурчить мій хлопець і не надто ніжно відштовхує від мене Ноя. Сам же кладе свою руку мені на плече і тим самим показує, що я належу йому. Принаймні мені так здається. 

- О! Хтось тут у нас ревнує! - весело кричить Леон і якось неоднозначно посміхається.