28.

- Може, розкажеш куди ми їдемо? - зацікавлено виглядаю у вікно і не можу зрозуміти, що задумав Етан. Зовсім недавно він залишив у спокої мої уста, котрі все ще пам'ятають смак його поцілунків. Натомість Етан переплів наші пальці і поклав собі на коліно. Мені все ще важко давалася нова інформація та мій новий статус. Та те, що Етан поруч і моя рука в його - це вже наша з ним реальність. Неймовірна та казкова.

- Я тут подумав, що давно не був у кіно, - хлопець посміхається, підносить наші переплетені пальці до свого обличчя і цілує мою руку. - Як дивишся на те, щоб подивитися разом фільм?

- Я тільки за! - радісно випалюю. - Тільки давай без жахів, бойовиків та трилерів. 

- Ок! Тоді й без мелодрам! - додає Етан.

- І що в нас залишається? - посміхаюся. - Комедія? 

- Мені підходить! - погоджується хлопець. 

У кінотеатрі Етану знову доводиться одягати кепку та капюшон. Всередині багатолюдно і майже всі тут закохані парочки, що тримаються за руки. На щастя, ніхто навіть не здогадується, що серед них є справжня зірка і мало зважають на дивного хлопця, що приховує обличчя. 

Етан купує для нас квитки на молодіжну комедію й тягне мене за собою у кафе. Там набирає багато різних смаколиків, щоб під час перегляду нам не було сумно. Коли ж ми проходимо у зал, я відмічаю, що, окрім нас, ще нікого немає. Списую це на те, що до початку сеансу ще цілих десять хвилин і впевнено прямую за Етаном на останній ряд. 

Завантаживши все добро, що накупив хлопець, сідаю у крісло і нарешті до мене доходить, що більше ніхто сюди не прийде. Розгублено витріщаюся на Етана, котрий здається абсолютно розслабленим. Світло гасне - і він швидко знімає з себе кепку та капюшон. 

- Чому ми одні? Де всі глядачі? - питаю у нього, поки на великому екрані транслюють трейлери нових фільмів. 

- Я вирішив, що нам будуть заважати, тому викупив усі квитки, - абсолютно серйозно заявляє Етан і кладе свою руку мені на плече.

- Ти серйозно? - не можу повірити, що він дійсно це зробив. Це ж скільки йому довелося заплатити? 

- Абсолютно, крихітко, - Етан посміхається і ніжно водить пальцями у мене по шиї. - Я хочу насолодитися сеансом разом з тобою. Що тут такого? До того ж цілуватися я також збираюся, і багато. Не хочу, щоб нам заважали. 

Моє обличчя, напевно, схоже на стиглий помідор. І хоча зовсім недавно ми цілувалися, мені важко звикнути до того, що Етану хочеться ще й ще. Звісно, я не ідіотка і добре розумію, що одних поцілунків йому мало, але переходити до більш рішучих дій не поспішаю. Ми лише один день разом, потрібно краще пізнати одне одного для початку. 

Етан не брехав про поцілунки. Протягом всього фільму він притягував мене до себе та цілував разів сто. Напевно, фільм - це лише привід, адже подивитися його нормально не зміг ніхто з нас. Зал я покидала абсолютно щаслива з розпухлими губами.  Здається, хтось надто сильно любить цілуватися, або ж просто не може насититися тільки цим. 

- Ми так і не подивилися фільм ! - заявляю, коли ми обоє опиняємося в машині. 

- У чому проблема? Можемо поїхати до мене і подивитися його по телевізору, - абсолютно спокійно відповідає Етан.

У моїй голові одразу постають картинки того, як ми будемо дивитися цей фільм. Доводиться навіть головою потрусити, щоб викинути з голови ці картинки, від яких вкотре горить обличчя. 

- Не варто! - випалюю надто різко. - Краще додому мене відвези. Пізно вже!

- Дашо! - здається, Етан бачить мене наскрізь. Він повільно нахиляється і накручує собі на палець пасмо мого волосся. - Я не збираюся робити те, чого ти не захочеш. Звісно, стримуватися поруч з тобою доволі важко, але я готовий потерпіти. Ти тільки не бійся мене, добре? Я обіцяю, що ніколи тебе не скривджу. 

Етан говорить так переконливо, що мені хочеться вірити його словам. 

Саме тому я погоджуюся поїхати до нього, щоб просто подивитися фільм! 

На щастя, квартиру хлопця я встигла трохи вивчити ще з минулого разу. Тут практично нічого не змінилося. Навіть холодильник як був порожнім, так порожнім й залишився. 

- Я піцу замовив! - Етан повертається на кухню через п'ять хвилин після того, як залишив мене тут саму. - Голодна?

- Дуже, - чесно зізнаюся. Чесно кажучи, я не знаю про який саме голод питає хлопець. Поруч з ним мій мозок повністю відмовляється думати. У власній квартирі без звичного капелюха та капюшона Етан здається мені набагато ближчим. Мені все ще важко повірити в те, що ми разом. І байдуже, що за сьогодні ми цілувалися сотню разів. 

Цей хлопець одночасно відкритий для мене і закритий. Здається, що в одну мить я його знаю, а в іншу в його очах з'являється щось зовсім мені незнайоме. 

Єдине, що я знаю точно - мене тягне до нього з неймовірною силою. І, схоже, у нього те ж саме стосовно мене. 

- Чому так дивишся? - питає, коли пауза між нами затягується. 

- Все ще не можу повірити, що ми разом. Я просто не знаю, як буду стримуватися, коли ти виступатимеш для інших дівчат. Коли вони будуть кричати твоє ім'я. Я буду дико ревнувати, Етане. Я вже боюся тебе втратити, хоча у нас, начебто, все чудово. 

- Дашо, не варто забивати свою красиву голівку всілякими дурницями, - Етан ніжно гладить долонею моє волосся й тепло посміхається. - Можливо, я і не спец у справах сердечних, але втрачати тебе не збираюся. Тому не сумнівайся у мені, добре? Я тебе кохаю, а не їх усіх. Хіба цього мало?

- Ні, - і знову я усміхаюся, як ідіотка. Ну хіба після таких слів можуть залишатися бодай якісь сумніви?

Ми знову розчиняємося у поцілунку, і як Етан й обіцяв, межі він не переходить. Доводиться зупинити все це, коли хтось телефонує у двері. Це кур'єр і наша піца. 

Розміщуємося з Етаном у вітальні перед величезним телевізором. Цього разу не відволікаємося на поцілунки, тому що обоє голодні, і поки дивимося фільм, жуємо піцу. 

Набивши живота, відчуваю, як починає хилити на сон. Не втримавшись, опускаю голову на плече Етана та прикриваю очі. Посплю лише хвилинку, а тоді він відвезе мене додому. Тільки от хвилинка моя розтягується на усю ніч, а коли прокидаюся наступного ранку, розумію, що спала у спальні музиканта. На щастя, одягнена та накрита пледом, тільки чомусь самого хлопця у кімнаті не було.