27.

В універ я заявилася з широкою усмішкою на обличчі та шаленим бажанням якнайшвидше побачити Етана. Здається, я повністю відпустила усі вагання стосовно цього хлопця і просто закохалася по вуха. Та попереду мене чекала зустріч та розмова з Єгором, котра трохи збавляла мій радісний настрій. 

Рита вже чекала мене біля універу з двома стаканами кави. Ми зайняли звичну лавку під старим дубом, і, не втримавшись, я розповіла їй про свої стосунки з Етаном й про вчорашній день загалом. 

- Молодець, Дашко! Перше правильне рішення, а то я реально злякалася, що ти обереш страшка Єгора. Хоча, мушу зізнатися, що новина про спорідненість цих двох мене приголомшила, - поділилася своїми думками подруга.

- Рито, ти ж розумієш, що не варто нікому говорити про те, що ми з Етаном разом? - питаю у дівчини.

- Розумію, звісно! Я як риба, Дашо! - фиркає подруга. - До того ж не думаю, що хтось повірить у те, що красунчик Етан обрав тебе як свою дівчину.

Ну ось, у цьому вся Рита. Я лише хмикаю на її заяву та роблю ковток кави. Зовсім не шкодую про те, що поділилася усім з нею. І хоч Рита не завжди слідкує за язиком у цьому плані, я їй повністю довіряю. Подруга вона хороша і завжди буде за мною горою. 

- А що робитимеш зі страшком? - питає Рита, попиваючи свою каву. - Можливо, не варто з ним говорити? Або давай я з тобою піду? А що, коли він знову розізлиться? 

- Не думаю, Рито. Але спасибі за підтримку, - посміхаюся. Слова Рити лише підтверджують те, що я й так добре знаю. Вона за мене хвилюється. 

На першій лекції Єгора немає, і на другій також. Я починаю хвилюватися та вирішую набрати його номер на великій перерві. Тільки от він сам мене випереджає. Як тільки дзвенить дзвінок на перерву, від нього приходить повідомлення:

"Я чекаю тебе на стоянці. Поговоримо?"

Швидко повідомляю про свої плани Риті і вона запевняє, що слідкуватиме за нами зі сторони. Обіймаю її на прощання і, прихопивши рюкзак, прямую на вулицю. Хвилювання наростає з кожним кроком, і зовсім не вчасно повертаються кадри нашої вчорашньої розмови. Єгор реально збирався мене вдарити, і, чесно кажучи, його вчорашнього я сильно злякалася. 

Хлопця я помітила одразу. Він стояв біля знайомого чорного автомобіля, та сьогодні важко було назвати його страшком. Без смішних окулярів, зате в кепці та кофті з капюшоном. Зараз він надто сильно був схожим на Етана і, побачивши його таким, до мене дійшов ще один факт. Його вбрання - це також була частина маскараду. Єгор ховав себе справжнього під цим лахміттям, але чому?

- Привіт! - він привітався першим і оглянув прямим поглядом. Надто знайомим, наче переді мною реально Етан. - Сядемо в машину?

- Давай краще тут, - я знала, що Рита точно за нами слідкує. Ще не вистачало, щоб вона викликала поліцію, якщо Єгору захочеться кудись від'їхати. - Чому ти змінив свій стиль? Чи, може, краще запитати: чому ховав себе справжнього під тим лахміттям? 

- А сама як думаєш? - схоже, сором'язливість також зникає разом з одягом та окулярами. Єгор здається мені сильним та самовпевненим. Етан говорив, що він збирається очолити компанію, і мені здається, що вийде це у нього просто чудово. - Слава мого братика відкладає і на мене свій відбиток. Усі вважають, що я - це він. Тому доводиться ховатися під купою лахміття і вдавати з себе ідіота. 

- Ти не ідіот! - одразу виправляю хлопця. 

- Справді? - хмикає Єгор. - Чому ж тоді ти обрала його, а не мене? Ще скажи, що справа не в зовнішності!

- Так і є, - кажу чесно. - Ти подобався мені, Єгоре, своєю скромністю, чесністю та добротою. Я думала, що зустріла справжнього друга. Тільки вчора все змінилося, а сьогодні я остаточно розгубилася. Вже й не знаю, де ти справжній. 

- Ось я справжній, Дашо! - Єгор розводить руки в сторони, демонструючи таким чином свою харизматичність. - Красивий, багатий. Один мінус - не музикант. Ти ж знаєш мене краще всіх! Пробач, що вчора наговорив поганих слів. Просто... побачив тебе з братом і... Ти подобаєшся мені, Дашо. Сильно. І знаєш, я зовсім не хочу тебе втрачати.

- Я кохаю твого брата, - зізнання вилітає з мого рота надто просто. Ще зовсім недавно я боялася собі у цьому зізнатися, а зараз кажу це і відчуваю неймовірну легкість всередині. - Пробач...

- Ну що ж… - я бачу здивування на обличчі Єгора. Йому важко стримувати емоції, та він намагається. - Можу сказати лише, що йому пощастило. Сильно. 

- Пробач… - сама не розумію, навіщо постійно вибачаюся. Ми навіть парою не були, і я не повинна цього робити. Але цей хлопець все одно мені дорогий, і я не хочу закінчувати наше спілкування саме так.

- Сьогодні у мене літак в Лондон. Вирішив проходити там стажування, - приголомшує мене заявою Єгор. - Мені потрібен час, щоб прийняти все це. Я дуже сподіваюся, що мій брат зробить тебе щасливою. Ти заслуговуєш найкращого. 

- Спасибі! - новина про те, що Єгора більше не буде в моєму житті сильно бентежить. Можливо, тому я не втрималася і сама міцно його обійняла. - Тільки не носи більше ті страшні окуляри. Ти дуже красивий, Єгоре. Я впевнена, що твоє щастя чекає на тебе попереду. 

- Ох, Дашко… - тихо сміється хлопець. - Я буду сумувати за тобою.

- Я теж, - кажу абсолютно щиро.

Ми прощаємося і мені заледве вдається втримати сльози. Єгор сідає у свою машину і їде геть, а я ловлю себе на думці, що вчора він був зовсім іншим. Погляд холодний та злий, і навіть голос чужий. Здається, я просто заплуталась в обох братах і вже нічого не розумію. Можливо, і на краще, що Єгора не буде поруч. Тепер є лише Етан і плутанини більше не буде. 

Повертаюся назад в універ зі змішаними відчуттями. Рита вже чекає на мене біля входу, нетерпляче стукаючи підборами по кам'яних сходах. 

- Ну що там? - одразу запитує. - Це дійсно був Єгор? Він же копія Етана!

- Сама знаю, - відповідаю. Поки прямуємо назад в аудиторію, швидко переповідаю Риті розмову з Єгором. 

- Знаєш, напевно, на краще, що він не буде маячити поруч, - заявляє подруга, коли ми повертаємося за парту. - От реально, ти ж можеш їх сплутати. Фіг розбереш, хто з них хто, а так один полетить в іншу країну - і проблем стане менше.