26.

Ной купує для мене каву, як і обіцяв. Він зупиняє автомобіль біля мого під'їзду, і поки я кручу у руках стаканчик з гарячим напоєм, хлопець, здається, не поспішає відпускати мене додому. 

- З тобою точно все добре? - питає вже вп'яте за цей вечір. 

- Послухай, я просто розчарувалася в тому, хто був мені другом. Це неприємно, але не смертельно, - тихо відповідаю. - Єгор хороший хлопець, і я намагаюся знайти виправдання його діям та словам. Можливо, я дійсно йому сподобалася і те, що він побачив мене з іншим, призвело до таких подій.

- Не шукай йому виправдання, - серйозно заявляє Ной. - Просто викинь з голови цього хлопця. У тебе є Етан - і це головне. Хіба не так? 

- Напевно, - чесно кажучи, я сильно розгубилася. Єдине, чого мені зараз хочеться - це поговорити з Етаном і зрозуміти, як так вийшло, що він та Єгор - брати-близнюки. І я ще та ідіотка! Як могла не помітити їх схожість? Але й Рита також не помітила, хоча зовнішність Етана знає дуже добре. - Ной, спасибі, що підвіз. І за каву дякую. Та я краще додому піду. Треба все це якось переварити.

- Так, звісно, - хлопець прощається і відчиняє для мене двері. 

Я так і піднімаюся на свій сьомий поверх з стаканом кави у руках. Не роблю жодного ковтка, та й викинути шкода. 

Квартира зустрічає мене тишею. Проходжу на кухню, вмикаю світло і деякий час просто сиджу, обійнявши себе руками. Здається, дружба з Єгором втрачена назавжди. Та, з іншого боку, тепер у мене є Етан. Сьогодні він так грізно захищав мене. Нічого подібного ніхто ніколи не робив...

Дверний дзвінок вириває мене з важких роздумів. Кидаюся в коридор так швидко, наскільки це взагалі можливо. Навіть не сумніваюся хто це. Коли відчиняю двері і бачу на порозі Етана, видихаю з полегшенням. 

Хлопець не дає мені можливості запитати щось. Він швидко переступає поріг і стискає мене в міцних обіймах. Здається, музикант сильно напружений. Невже за мене хвилювався?

- Як ти? - його голос серйозний і трохи злий. Етан відпускає мене, але лише трішки. Я все ще в його обіймах, та тепер хлопець прискіпливо розглядає моє обличчя. 

- Розгублена, - чесно зізнаюся. - Я не знала, що Єгор твій брат. Ти можеш пояснити мені щось? 

Етан киває головою і, тримаючи мене за плечі однією рукою, іншою зачиняє двері, і ми разом проходимо у кімнату. Сідаємо на диван і хлопець бере мою руку в свою. Здається, йому важко підібрати слова, а я не підганяю. Головне, що він тут, поруч. Якщо приїхав, отже, я не байдужа йому. 

- У нас з братом не надто хороші відносини. Він... специфічна особа, - починає розповідати Етан. - Батьки  вважають його своєю гордістю, тому що Єгор після навчання збирається очолити компанію, а я займаюся фігнею. 

- Але ж Єгор працює в музичній компанії, котра продюсує ваш гурт, - не можу нічого зрозуміти.

- Він там лише для того, щоб стежити за мною, - помітно, що Етану неприємно говорити про брата. Схоже, що стосунки в них дійсно погані. Та що там говорити, я сама бачила якими поглядами вони обмінювалися сьогодні. - За маминим проханням. Дашо, мене більше цікавить, що у тебе з моїм братом. Було видно, що йому неприємно бачити нас разом. 

- Він мій одногрупник. Ми зустрічалися кілька разів. Саме Єгор допоміг мені з квитками на ваш концерт, - вирішую все пояснити, щоб більше не було недомовленостей. - Він здавався мені хорошим і, швидше за все, подумав, що між нами щось може бути. Та коли з'явився ти, я зрозуміла, що він мені лише друг, а ти... щось значно більше. 

- Справді? - вперше після того інциденту Етан широко посміхається. Здається, йому приємно чути моє зізнання. - Отже, ти готова стати моєю дівчиною? Дашо, ти також дуже сильно мені подобаєшся. 

- Готова, - чесно зізнаюся. - Тільки давай домовимося говорити одне одному правду. Не хочу, щоб з часом мені відкрилися чергові, не надто приємні, сюрпризи. 

- Цього не буде, - голос Етана на одну мить стає холодним і чужим, та коли ця мить минає, він знову посміхається. Хочеться вірити, що він і для себе зрозумів, що брехня нічого хорошого нам обом не принесе. - Я обіцяю, крихітко.

Музикант повільно нахиляється до мене і цілує, ніжно та дуже обережно. Здається, це початок чогось нового між нами і вся ця ситуація одночасно захоплює та лякає. З цієї миті я офіційно дівчина самого Етана. Це ж капець просто! Ритка збожеволіє, коли дізнається. 

Після поцілунків нам обом важко дихати. Етан продовжує гладити моє волосся і заглядати в очі. Я також не можу відвести від нього погляду. Цей хлопець неймовірно красивий та харизматичний, а у мене зовсім немає досвіду у стосунках. Більше того, у стосунках з відомим музикантом. 

- Про що думаєш? - питає тихо, наче боїться, що нас можуть підслухати.

- Про нас, - чесно зізнаюся. - Просто не розумію, як все це тепер буде. Напевно, нам не варто афішувати  про наші відносини. Твої фанатки точно не зрадіють.

- Я саме хотів поговорити про це, - відповідає Етан. - Добре, що ти правильно все розумієш, крихітко. Нам дійсно варто бути обережними. Не хочу, щоб ти якимось чином постраждала від моєї популярності. Щастя любить тишу, і в нашому випадку цей вислів підходить ідеально. 

На жаль, Етану доводиться мене залишити, тому що хтось телефонує, і хлопець пояснює, що сьогодні у нього ще важлива зустріч. Ми знову цілуємося в коридорі, і коли за музикантом зачиняються двері, мені стає дуже самотньо. 

Після того як приймаю душ і лягаю під ковдру, вирішую написати повідомлення Єгору. Знаю, що не варто цього робити після його вчинку, та стримати себе не можу. Не хочу завершувати все так. Я ж знаю, що насправді він не такий і те, що сталося сьогодні, точно має якесь пояснення.

"Нам треба поговорити. Ти будеш завтра в універі?"

Чесно кажучи, на відповідь я не сильно сподівалася. Швидше за все, Єгор просто проігнорує моє повідомлення. Та коли через хвилину прилітає відповідь, у мене чомусь перехоплює подих. 

"Буду. До завтра, Дашо!"

Я знову не дихаю. Здається, Єгор більше не налаштований агресивно. Я справді хочу поговорити з ним і вирішити все. Можливо, нам вдасться залишитися друзями, але якщо пригадати слова Етана про те, що з братом вони далеко не близькі, це навряд чи.