22.

 - Що? - схоже, у мене все ще висока температура. Етан не може пропонувати мені таке. Чи все-таки може?

- Я хочу, щоб ти стала моєю дівчиною! Я серйозно, Дашо! - знову запевняє, а я лише рота відкриваю та закриваю. 

Я не впевнена у тому, що для Етана така пропозиція надто серйозна. Хоча б трохи його знаючи, можу бути впевненою, що він надто імпульсивний. А ще у нього буває різка зміна настрою. Можливо, вже завтра він просто забуде про свою пропозицію. А  мені що тоді робити? 

- Ти говориш це тому, що я намагалася тебе врятувати? З відчуття провини? - вирішую підтвердити або ж спростувати власні здогадки. 

- Дашо, ти реально думаєш, що річ у цьому? Якщо ти хоча б трохи мене знаєш, ти маєш розуміти, що я ніколи не буду з особами, які мені неприємні, - Етан посміхається й оглядає мене прямим поглядом. - До речі, тобі до божевілля пасує мій одяг. І на моєму ліжку ти виглядаєш ідеально. 

- Мені треба у ванну кімнату, - навіть незважаючи на слабкість, я доволі вправно зістрибую на підлогу та лечу в бік дверей за котрими, можливо, знаходиться потрібне мені місце. 

На щастя, це таки ванна кімната. Як тільки переступаю поріг і зачиняю двері, повертаю ключ у замку і відчуваю себе хоча б трохи захищеною. Повільно підходжу до дзеркала й у відображенні заледве себе впізнаю. Цікаво, Етан говорив цілком серйозно? Просто саме зараз я мало схожа на дівчину. На красиву дівчину...

Волосся скуйовджене, темні кола під очима, бліда шкіра і його одяг на моєму тілі, більший на кілька розмірів. Красуня, нічого не скажеш. Руки дрібно тремтять і все ще поболює голова, та зараз це не найбільша моя проблема. Мене лякає Етан, і я справді не знаю, що робити з його пропозицією. 

Щоб хоча б трохи відтягнути час мого повернення у кімнату, вирішую прийняти душ. Все ж таки я два дні провела у напівсвідомому стані, і одяг, який зараз на мені, було б добре відправити у пральну машинку. Саме це я й роблю, а сама набираюсь сміливості та заходжу в душову кабіну. Довго стою під гарячими струменями води і намагаюся хоча б щось для себе вирішити. Так, інша на моєму місці уже давно до неба стрибала б від радості, адже сам Етан запропонував зустрічатися. Та от мені чомусь зовсім не радісно, і  пропозиція хлопця більше схожа на якусь дурню, аніж на зізнання у коханні. 

У кімнату таки доведеться повернутися і тепер, коли я залишилася без одягу, довелося позичити в Етана ще й халат. Зупинившись на порозі його кімнати, я бачила яким поглядом він мене оглянув і відразу відчула, як кров приливає до обличчя. 

- Я замовив нам сніданок. Тобі варто поїсти. Он яка бліда, - Етан повільно підводиться на ноги та стає навпроти мене. Його руки плавно опускаються на мої плечі, а обличчя повільно наближається до мого. 

Він що, цілувати мене зібрався?!

На щастя, це у нього не виходить. Телефон хлопця, що розривається голосною мелодією, змушує його тихо лаятися та відступити на безпечну відстань. 

Я продовжую стояти, як ідіотка, посеред кімнати, поки сам хлопець підходить до вікна і спирається на нього. 

- Чого тобі? - не надто радісно запитує у свого співрозмовника. Кілька секунд мовчить, слухаючи, що говорять на іншому кінці слухавки, а тоді продовжує: - Це не може почекати? Взагалі-то у мене особисте життя є! 

При цьому він так виразно дивиться на мене, що ніяково стає. Етану таки доводиться погодитися на те, про що просить співрозмовник, а я розумію, що є шанс бодай деякий час побути одній. 

- Дашо, мені треба з'їздити на студію, - він ховає телефон у кишеню і знову наближається. - Це не займе багато часу. Коли привезуть їжу, забереш у кур'єра. Поїж, на мене не чекай. 

Етан таки цілує мене, але дуже швидко і в щоку. Коли за ним зачиняються двері, я видихаю з полегшенням. Звісно ж, залишатися у цій квартирі не збираюся. Проблема лише в тому, що мого одягу ніде не видно, а одягати речі Етана якось не хочеться. 

На щастя, мій телефон тут, лежить на тумбі біля ліжка. Спочатку здається, що він вимкнений, тому що батарея сіла, але коли він таки вмикається і я бачу повний заряд, нічого не розумію. Навіщо Етан його вимкнув?

Дивує те, що немає жодного дзвінка чи повідомлення від Рити. Я зникла на цілих два дні, а подрузі хоч би що!

Недовго думаючи, набираю її номер - і Ритка відповідає після першого ж гудка.

- О! З'явилася жертва красунчика Етана! - весело заявляє дівчина.

- Ти про що? - здивовано питаю. 

-  Ну як це про що? Етан мене попередив, що ти будеш з ним усі вихідні. Прихворіла через нього і тепер він зобов'язаний піклуватися про тебе. До речі, не поясниш, коли це встигла закохати у себе цього красеня? - із веселого голос Рити плавно перейшов у серйозний. Звісно, їй цікаво почути все, а це вона ще про пропозицію не знає!

- Я все тобі поясню, але не зараз. Можеш забрати мене звідси? Прошу!

- Навіщо? - дивується Рита. - Тільки не говори, що красень Етан зовсім тобі не подобається! Дашко, ти ж зірвала джекпот, розумієш?!

Так, Рита у своєму репертуарі. На щастя, вона таки погоджується приїхати, знайшовши адресу за геолокацією мого телефону. 

Поки її немає, у мене є можливість оглянути квартиру самого Етана. Виявляється, вона доволі простора і все навколо виконано у мінімалістичному стилі. Одразу видно, що тут живе холостяк. Навколо ні одної зайвої деталі, і все занадто чисте та ідеальне. Велика простора вітальня з'єднана з кухнею, панорамні вікна, з яких видно практично все місто, телевізор на всю стіну та сірі тони у всьому. У квартирі немає жодної фотографії, жодної картини і взагалі нічого не нагадує про те, що тут хтось живе. Навіть холодильник і той порожній. Схоже, вдома Етан зовсім не харчується.

Минає 20 хвилин мого очікування, і за цей час я розумію, що не змогла б тут жити, або ж змінила все на свій лад. Занадто холодна обстановка, хоча дуже сильно схожа з господарем цього помешкання. Першою приїздить не Рита, а саме доставка їжі. Поки забираю пакети у кур'єра, встигаю запитати точну адресу і байдуже, що дивиться він на мене, як на ідіотку, котра не знає номер своєї квартири та навіть поверху. Швидко скидаю додаткові дані Риті і поки розкладаю їжу в холодильник, подруга таки з'являється на порозі.