20.

У мене ще є можливість зупинити все це і не слухати Леона. Розумію, йому ні чим зайнятися, але чому я така ідіотка? Невже реально хочу зрозуміти, що у голові в Етана?! Чи треба мені це? Точно ні! 

Та я не опираюся, коли Леон міцно бере мою руку у свою, приобіймає за талію і ми починаємо танцювати просто перед очима інших учасників гурту. Я хочу побачити вираз обличчя Етана в цей момент! Хочу і боюся до божевілля! Мені здається, що там нічого не змінилося і йому абсолютно байдуже. 

- Видихни, Дашо, - Леон, наче навмисне, нахиляється надто близько до мого вуха, і я впевнена, збоку це можна розгледіти як залицяння. - Я не збираюся тебе їсти. 

Відповісти не встигаю, тому що хтось з силою відриває від мене хлопця і бачу лише, як сам Леон падає на підлогу. У мене немає часу, щоб зібратися, тому що вже за мить Етан хапає мене за руку, котру зовсім недавно тримав Леон, і тягне за собою на вихід. Краєм ока помічаю шокований вираз обличчя Рити і розумію, що цього разу без пояснень не обійтись. 

- Відпусти! - поки Етан тягне мене на вулицю, вдається трохи зібратися. Все ж таки нам з Леоном вдалося добитися його реакції, і дуже швидко. Чи можна тепер говорити, що Етан ревнує? А може, він просто розізлився, що поцупили його іграшку?

Намагаюся вирвати руку, але куди там. Музикант тримає міцно, наче боїться, що я можу втекти. І правильно робить, тому що залишатися тут немає жодного бажання. Краще мені не стало, і навіть те, що Етан поруч зовсім не тішить. Він просто прийшов і забрав своє! При цьому навіть не поцікавився, що я думаю з цього приводу! 

- Вирішила позлити мене, крихітко? - ми опинилися на тій самій терасі, і тепер я стою якраз навпроти Етана. Ми дивимося одне одному в очі і важко дихаємо. Між нами така напруга, мало іскри не літають. 

Він мене чіпляє, дуже сильно, і це факт. Тільки от радіти з цього приводу не поспішаю. 

- Ти занадто високої про себе думки, Етане! - фиркаю і виходить доволі переконливо. 

- Та невже? - очі музиканта підозріло блищать, і вже наступної миті він робить те, чого я точно не чекала. Він цілує! Сильно, з напором. Фіксує мою потилицю однією рукою, щоб не вирвалася, а іншою огортає мою талію. 

У перші кілька секунд взагалі нічого не розумію і втрачаю момент, коли язик хлопця проникає до мого рота. Не можу сказати, що мені неприємно. Етан вміє цілуватися так, що коліна підкошуються. Та я не готова так просто пробачити йому кілька днів ігнору, гулянки з дівчатами і навіть сьогоднішню блондинку.

Саме тому я роблю єдине, що може зараз його зупинити - кусаю за язика, котрий без дозволу проник до мого рота. 

- Чорт! - Етан відступає, і це хороший шанс, щоб втекти. Тільки от тікати я не буду. Краще одразу скажу все, що про нього думаю.

- Я не подружка на одну ніч, Етане! Не варто так поводитися зі мною. Мені бридко цілувати тебе, коли зовсім недавно ти був з іншою. Можливо, тобі байдуже, але мені ні, - шалене серцебиття не дає нормально говорити. А я й не знала, що настільки сильно пройнялася усім цим. Схоже, тримати почуття глибоко всередині не вийде. Кого я збираюся дурити: себе чи його? 

- Ти сумувала за мною, крихітко? - несподівано Етан посміхається і робить крок назустріч. Здається, що від його роздратування не залишилося й сліду. Хіба людина може так просто заспокоїтися? - Дуже приємно, що ти ревнуєш. 

- Який же ти придурок, - видихаю та намагаюся його обійти, тільки нічого не виходить. Етан знову робить по-своєму, притягує мене до себе і цього разу обіймає. 

- Я знаю, крихітко, - шепоче мені на вухо та обережно гладить волосся. Це так... дивно, що я навіть не знаю, як реагувати. Етан може бути різним, це я вже зрозуміла. Тільки от проблема в тому, що я зовсім не знаю, який він справжній. І не факт, що коли-небудь він відкриється мені. - Не залишай мене, Дашо. Я хочу дещо тобі показати. Поїдеш зі мною?

Його прохання збиває мене з пантелику. Невже він реально думає, що я залишу тут Риту і поїду з ним? Я не хочу залишатися з ним наодинці, тому що нічим хорошим це не закінчиться. Для нас обох…

- Поїду… - сама не розумію, навіщо це роблю. Напевно, я божеволію! - Тільки у мене є одна умова! 

- Яка? - цікавиться Етан, не випускаючи мене з обіймів і при цьому дивлячись в очі. 

- Залишайся справжнім, тому що коли ти різний, я починаю сумніватися у тому, що відчуваю, - кажу тихо, але впевнено. - І ще, нехай хтось пригляне за Ритою. Не хочу, щоб вона знову напилася. 

Етан ледь помітно посміхається і киває. Ми разом повертаємося у вітальню, але на певній відстані один від одного. На нас дивляться так, наче дійсно чогось чекають. Рита миттєво підскакує на ноги і відводить мене в дальній кут кімнати. 

- І що це було? Етан до тебе небайдужий? - шепоче здивовано.

- Можливо, - поки що сама не знаю, як все це пояснити. - Рито, мені треба від'їхати з ним на деякий час, поговорити. Хлопці з гурту за тобою приглянуть. 

- Ти впевнена, що йому можна довіряти? - подруга нахмурилась, а я не втрималася й усміхнулася. Все-таки вона чудова, хоча й рідко показує це. Рита, яку знають усі, спочатку зраділа б, що залишається з музикантами, а моя подруга, в першу чергу про мене думає. 

- Впевнена, - киваю і, не втримавшись, обіймаю Риту. - Не пий багато, щоб я не хвилювалася.

- Ой, тільки не треба вмикати старшу сестру, - фиркає дівчина, хоча я помічаю, що їй приємна моя турбота. - Ти ж розумієш, що я чекаю детальну розповідь про тебе і цього красунчика? 

- Розумію. Завтра все буде, - цілую подругу в щоку і ми разом повертаємося до музикантів. 

Етан в цей час розмовляє про щось з Ноєм та Адамом. Йому доводиться припинити і підійти до мене. Рита знову сідає поміж музикантів і на прощання підморгує мені. 

На вихід Етан йде першим, а я за ним. Час від часу його намагаються зупинити, щоб поговорити, але музикант коротко відмовляє. Поки він широкими кроками прямує до свого автомобіля, я не можу відвести погляду від його спини. Схоже, дурниці не закінчуються. І чому сьогодні я роблю їх так багато?