18.

Все, що відбувається далі, можна назвати одним словом "божевілля". Натовп продовжує кричати за дверима, а охоронці намагаються втримати охочих потрапити до своїх кумирів. 

- Божевільня якась! - невдоволено бурчить Леон і хмуро оглядається навколо. Його погляд ліниво сканує Риту, а коли торкається мене, хлопець ледь помітно посміхається. Невже впізнав? Тоді на концерті і в клубі у мене був набагато кращий вигляд. 

- Привіт, Дашо! - Ной також мене помічає і не приховує того, що ми знайомі. Широко посміхається, а коли бачить Риту, голосно фиркає. - І спляча красуня тут? Ну, привіт!

- Це було непорозуміння, - одразу ж виправдовується Рита. 

- Просто зізнайся, що від алкоголю у тебе повністю зносить дах, - не надто привітно заявляє Етан. Його голос прохолодний і навіть трохи злий. Що це з ним? Поганий день?

Адам лише коротко мені киває на знак привітання. На Риту він також не звертає ніякої уваги, і це помітно злить подругу.

- І так, - на передній план виходить Олена і нервово поправляє ідеальну зачіску. Невже це хлопці так на неї впливають? Цікаво-цікаво... - Магазин відкривається через кілька хвилин. Охорона пускатиме лише кілька осіб одночасно. Для вашої ж безпеки. Готові?

- Звісно, - відповідає за усіх найбільш оптимістично налаштований Ной. - Тільки поясни, що від нас потрібно. Просто посміхатися і робити селфі?

- Це вже залежить від вас самих, - додає Олена. - Буде добре, якщо хтось з вас стане консультантами на деякий час, а один бажаючий займе місце біля Даші на касі.

- Я на касу! - наче в школі, тягне вгору руку Ной. В принципі я навіть щаслива, що поруч буде саме він. Тільки от від мене не приховується, як Етан недобре поглядає на друга. Невже сам хотів зайняти це місце? 

Музиканти розходяться залом,  розглядаючи все, Рита невідривно слідкує за Адамом, тільки сам хлопець зовсім на неї не зважає. Судячи з армій його фанаток, такий дівчат у нього дуже багато. Шкода лише, що Рита цього не розуміє.

- Як справи, Дашо? До речі, чудово виглядаєш, - Ной стає поруч зі мною і від його широкої усмішки хочеться й самій посміхатися. 

- Спасибі! А справи чудово. Тепер буду тут працювати, - саме в цей час двері в магазин таки відчиняються і всередину мало не вламуються десяток дівчат, своїм виглядом дуже схожих на Риту. Одразу видно, що купувати вони нічого не стануть, адже прийшли сюди не для цього. 

- Я знаю, що це заслуга Етана, - несподівано заявляє Ной, коли після чергового селфі від нього відходить фанатка. 

- Він тобі сказав? - щиро дивуюся. 

- Ми друзі і часто ділимося тим, що тривожить. Або чимось хорошим, - спокійно відповідає Ной. - Здається мені, що Ет на тебе запав. Не можу сказати, що він майстер хороших справ. А от для тебе он як постарався. 

Після слів Ноя у мене вкотре горить обличчя. Серед натовпу фанатів знаходжу таки Етана, котрий якраз обіймає за плечі красиву блондинку і робить з нею фото. Лише зараз розумію, що бути дівчиною такого відомого хлопця доволі важко. Він постійно на виду і поряд з ним багато красивих дівчат. Це ж треба мати сталеві нерви, щоб не ревнувати і довіряти йому. 

- Мені здається, що сьогодні він не в гуморі, - кажу до Ноя після того, як чергова дівчина розплачується за покупку та покидає магазин. 

- Хто? Етан? - цікавиться Ной. - Можливо, це тому, що поруч з тобою я, а не він? 

Ной мені підморгує і несподівано залишає прикасову зону та зникає серед рядів. Не хочу думати, що він вирушив на пошуки Етана. Краще вже буду тут сама, аніж з ним.

Як на зло, до каси в цей час підходять бажаючі розплатитися за покупки. Я заледве встигаю розрахувати кожного, а черга все не зменшується.

- Допомога потрібна? - несподівано поряд з'являється Леон. Він високий і худорлявий, а ще у нього красиві очі, блакитні та глибокі. 

- Не відмовлюся, - вдячно посміхаюся. В чотири руки робота йде набагато швидше. Можу навіть сказати, що майже всі оплати бере на себе Леон. 

Минає не менше години, а охочих потрапити в магазин та побачити улюблених зірок менше не стає. Інші учасники гурту давно випали з поля мого зору, як і Рита. Захотілося зробити хоча б маленьку перерву, але можливості замінити нас кимось не було. 

- Я до божевілля хочу випити кави, - зітхає Леон, коли з'являється кілька вільних хвилин. - У мене в голові одні цифри. Це жесть просто.

- Тут по сусідству є кафе, тільки у нас немає заміни, - намагаюся знайти в натовпі бодай когось, але полиці з товаром не дають мені цього зробити. Здається, час від часу з'являється світла голова Ноя, але і то не факт. 

- Тоді ми просто втечемо, - несподівано заявив Леон і схопив мене за руку. Навіть обуритися не встигаю, а він вже веде мене до чорного виходу, попутно накидаючи на голову капюшон. 

- Взагалі-то, це мій перший робочий день, - бурчу, коли опиняємося позаду магазину, посеред коридору, де ходять покупці торгового центру. На нас не звертають уваги, тому що весь ажіотаж залишився в магазині, і ніхто навіть подумати не може, що Леон зараз тут. 

- Не хвилюйся. Ной нас прикриє, - весело заявляє Леон і швидко пише повідомлення на своєму дорогому телефоні. - Ну все! Тепер показуй де кафе. Я реально хочу кави! 

Доводиться погодитися, хоча сама мало розумію, навіщо це роблю. Ми разом проходимо у кафе, і Леон сам купує для нас каву. Займаю столик біля вікна, подалі від інших, щоб хлопець в капюшоні не притягував зайвих поглядів. 

- Уявляю обличчя Ета, коли він зрозуміє, що я тебе викрав, - у Леона красиві уста, будь-яка дівчина може позаздрити. Він схожий на модель, що тільки-но зійшла з обкладинки модного журналу. У ньому є щось таке... притягуюче. Але мене це не чіпляє... можливо, тому, що тягне мене зовсім до іншого хлопця, навіть двох. 

- До чого тут він? - роблю ковток кави і відчуваю, що і мені вона була необхідна.  

- Тобто? Хіба ви не разом? - так щиро дивується, що у мене складається враження, що я десь щось пропустила. 

- Ні, - абсолютно впевнено відповідаю. - З чого ти це взяв? Етан сказав?