17.

Наступного ранку, в першу чергу, набираю номер, який скинув мені на телефон сам Етан. Красивий жіночий голос привітно розповідає про мою нову роботу і запрошує у магазин на відкриття. Час якраз мені підходить, встигаю після лекцій доїхати в центр, де й знаходиться це місце. Залишилося лише розповісти про це Риті і придумати історію, як я цю роботу отримала. 

В універ подруга заявилася у повній бойовій готовності. Розкішна мінісукня, туфлі на височенних підборах і коротенька куртка. Навіть волосся ідеально вкладене та красивий макіяж на обличчі. Не здивуюся, якщо з самого ранку вона навідалася у салон краси. Ох, не заздрю я хлопцям з гурту, а от до Етана навіть трохи ревную. 

- Ти ось так підеш на відкриття? - кривиться Рита, розглядаючи мій простий джинсовий комбінезон і  волосся, зібране у хвіст. 

- Тут така справа… - замовкаю на хвилинку, намагаючись підібрати слова. - Відсьогодні я буду працювати у цьому магазині.

- Що? Ти серйозно? - очі Ритки мало не випадають з орбіт. Схоже, подібного вона точно не чекала. Та що там говорити, я й сама досі не можу в це повірити! - І як тобі вдалося отримати цю роботу? Почекай! Дай вгадаю! Це ж завдяки нашому страшку, так? Він же з тебе погляду не зводить! Я все бачу!

Рита киває мені за спину, де якраз проходить Єгор. Він ледь помітно мені киває, таким чином лише підтверджуючи здогадки Рити. 

- Ні, це не… - не хочу приплітати його сюди, адже потім ще й перед Єгором доведеться вибачатися та пояснювати все, та Риту, схоже, понесло, і конкретно.

- Не соромся, подруго! Від мене важко щось приховати, - продовжує голосно розмірковувати. - Хлопець точно в захваті від тебе! Спочатку квитки у віп, тепер нова робота! Знаєш, якби не його недолугий вигляд, я б першою кричала триматися за цього хлопця! Це ж золоте дно!

- Рито, досить вже! - сичу на подругу. Саме таку реакцію я й чекала. Для неї Єгор лише один із, а для мене - хороший друг і, можливо, не лише це...

- Окей! - на щастя, вона може зупинитися. - Я справді щаслива за тебе, подруго! Після лекцій разом поїдемо у магазин. Ти на роботу, а я готуватимуся до зустрічі з хлопчиками. Я відчуваю, що сьогодні хтось з них таки впаде під напором моєї краси. Так близько я до них ще не була.

- Як не була? - посміхаюся, згадуючи дещо. - А як же та ніч, коли Ной тримав тебе на руках? 

- Не згадуй про це! - миттєво сердиться подруга. - Тоді я була у відключці і нічого не пам'ятаю. 

Перша лекція проходить доволі швидко. Час від часу я поглядаю у бік Єгора, а він у відповідь посміхається. Я розумію, що нам варто поговорити, адже рано чи пізно він дізнається про мою нову роботу і тепер потрібно придумати нову історію, як я її отримала. Ну не буду ж я розповідати, що допоміг мені сам Етан. Єгор такого точно не зрозуміє.

На великій перерві в аудиторії майже нікого не залишається, навіть Рита кудись зникає з телефоном у руках. От Єгор тут, і в мене з'являється можливість поговорити з ним. 

- Привіт! - сідаю поруч з ним за парту і помічаю, що хлопець здивований. Напевно, не очікував, що я буду відкрито з ним говорити. В принципі мені нічого втрачати, адже Рита й так знає дещо про наші відносини, а на всіх інших мені якось начхати. Ми ж просто спілкуємося, що тут такого? 

- Привіт! Ти хотіла щось? - одразу запитує.

- Ти дійсно думаєш, що я можу підійти до тебе тільки якщо мені щось треба? - посміхаюся. 

- Ну... ти ж сама говорила, що в універі нам не варто...

- Забудь, що я там говорила, - швидко його зупиняю. - Річ у тому, що я хотіла поділитися з тобою останніми новинами. У мене нова робота.

- Справді? - щиро радіє Єгор. - Це чудово. Чесно кажучи, мені не сильно подобалися твої вечірні зміни в магазині. І що це за робота?

Ну ось, настав час для найважливішого…

- Ти маєш знати про музичний магазин, котрий відкривається сьогодні, - починаю здалеку.

- Так, я знаю. "БезМеж" сьогодні збираються туди, - киває головою Єгор. - Почекай! То ти там працювати будеш? Але як тобі це вдалося? Туди будь-кого не беруть. Тобто... лише своїх...

- Мені Рита допомогла! - кажу перше, що приходить в голову і даю собі запотиличника подумки. Я ще ніколи так багато не брехала. - У неї є знайомі знайомих, котрі… Коротше кажучи, робота тепер моя!

- Я вітаю тебе, Дашо, - Єгор обережно накриває мою руку своєю, і це так приємно й дуже мило. - Це дійсно хороша робота.

- А ти будеш на відкритті? - руку свою не забираю. І байдуже, що нас можуть побачити. Тепло його шкіри викликає у мене мурашки, приємні такі. Щось подібне я відчуваю і з Етаном, а, може, й те ж саме. 

- На жаль, ні. На роботі багато справ. У "БезМеж" концерт скоро, треба все підготувати.

Чесно кажучи, мені прикро, що Єгора не буде поруч. У мене з'явилося дивне бажання порівняти його з Етаном. Розумію, що це дурня повна, адже ці двоє абсолютно різні, але мені цього хочеться. Поки що й сама не розумію чому… 

Разом із дзвінком повертаюся на своє місце. Рита з'являється через хвилину, і пари продовжуються. Після завершення останньої лекції ми з Ритою разом прямуємо на стоянку до її автомобіля. Дорога до торгового центру займає 10 хвилин, і за цей час у мене з'являється легке хвилювання. Все ж таки це моя нова робота, а ще там будуть музиканти, і головне - Етан. Як поводитися з ним на очах у купи шанувальників я не знаю. Схоже, буду розбиратися по ходу справ. 

Разом з Ритою піднімаюсь на другий поверх торгового центру.  Біля входу в магазин зібрався цілий натовп шанувальниць гурту. Нам мало не силою доводиться пробиратися до входу, і коли ми таки опиняємося всередині, я просто рота відкриваю від захвату. Так, я не меломан, але тут неймовірно красиво. Магазин невеликий, але дуже затишний. Платівки на стелажах, музичні інструменти в кутку і навіть окрема зона, де можна увімкнути ту чи іншу платівку. 

- Привіт! Ти, напевно, Даша? - до нас виходить красива жінка років тридцяти у червоному діловому костюмі. Я відразу впізнаю її по голосу, це саме з нею говорила зранку.