"Ще раз привіт, Дашо! Ну як тобі концерт? Сподобався?"
"О, так! Я ще й досі під враженням! Особливо мене зачепив Етан. Неймовірно харизматичний хлопець, а ще красунчик!"
"Справді?... Це добре… Сподіваюся, що ти вже вдома. Спокійної ночі, Дашо!"
"Ні-ні! Я не вдома! Ми з подругою у клубі! Хочу особисто познайомитися з Етаном. Не можу втратити таку можливість. Знаєш, здається, я закохалася..."
Уже втретє перечитую листування Єгора та Етана й відчуваю, що зараз з вух піде пара. Око починає сіпатися, тому відкидаю клятий телефон на інший край ліжка. Звісно ж, після останнього повідомлення від мого імені Єгор нічого не написав.
Закохалася я... аякже!
І як тепер пояснити йому, що писала це не я? Я не можу розповісти про нічні пригоди. Тоді Єгор образиться ще більше. Дивно, та мені цього не хочеться. І хоча Етан ще той красунчик, і Єгор явно програє йому у цьому, та мене більше хвилює те, що всередині.
І якщо у Єгора там щира душа, то в Етана порожньо. Ось, в чому вся суть...
Засинаю лише над ранок, тому що емоції ніяк не хочуть вщухати. Ритка продовжує міцно спати на іншій половині ліжка і от кому все по барабану, так це їй. Хоча не впевнена, що так буде, коли вона прокинеться.
Ставлю собі за мету обов'язково поговорити з Єгором. Треба щось вигадати і зробити це просто... сьогодні.
Будить мене саме Ритка, хоча на годиннику ще дев'ятої немає. Голова тріщить, а в очі наче піску насипали. Подруга виглядає не краще. Її сукня зім'ялася, як і обличчя. Мейк потік, а волосся стало схожим на вороняче гніздо.
- Що я тут роблю, Дашко? - стоїть наді мною і хмуро розглядає. - Я ні чорта не пам'ятаю!
Доводиться прокидатися, тому що Рита точно заснути не дасть, поки все не дізнається. На кухні безлад і поки закипає чайник, викидаю коробки з-під піци у сміття і попутно розповідаю Риті все, що сталося після того, як вона відключилася. Пропускаю лише момент, коли Ной поклав її на підлогу в ліфті. Думаю, що цього їй знати не треба.
- Я завжди знала, що Ной красунчик, - мрійливо заявляє Ритка, попиваючи зелений чай. - І Етан також. Врятували мене.
- Взагалі-то, тебе врятувала я, - фиркаю. - А вони просто допомогли.
- Блін, Дашко! - насупилася подруга. - Я все проспала! Ну чому ти мене не розбудила?!
- Це було нереально, - бурчу. - Наступного разу будеш думати перед тим, як напитися. Хоча ні! Не буде ніякого наступного разу! Більше я на твої вмовляння не піддамся!
Ритка підозріло промовчала, а я трохи заспокоїлася. Все ж таки ця ніч залишалася у минулому, а мені ще з теперішнім розбиратися.
Подруга пішла через двадцять хвилин, перед цим трохи привівши себе до порядку. Ну а я повернулася в кімнату і знову взяла у руки телефон. Телефонувати Єгору було страшно, наче я реально зробила щось дуже жахливе. Тільки от писати повідомлення ще гірше, адже мені треба чути його голос.
Наважившись, я таки набрала його номер і, здається, майже не дихала, слухаючи довгі гудки. З кожною секундою мої сподівання, що він таки відповість, танули, наче лід. І вже зібралася закінчити виклик, коли в слухавці таки почувся його сонний голос.
- Слухаю, Дашо.
- Єгоре, привіт! - нервово випалила і заходила кімнатою туди-сюди. З голови вилетіли всі слова, які я збиралася йому говорити, а нові чомусь не з'являлися. - Ти, напевно, спав. Пробач, що розбудила. Послухай…
- Дашо, сталося щось? - спокійно запитав Єгор. - У тебе голос такий стурбований.
- Ні, не сталося! Хоча, так! Сталося! - вигукнула голосно, а коли зрозуміла власні слова, захотілося вдаритися чолом об шафу. - Вчора ти мені писав після концерту. Річ у тому, що це не я писала відповіді.
- Не ти? - щиро здивувався хлопець. - А хто тоді?
- Рита! - випалила перше, що спало на думку. - Пробач! Насправді мені зовсім не сподобався Етан. І в клуб ми поїхали лише тому, що Рита захотіла.
- Справді? - голос Єгора вмить став значно веселішим. - Це добре. А як сам концерт?
- Ну… - напевно, варто говорити правду до кінця. Хотілося вірити, що хлопець не образиться. - Не дуже, якщо чесно. Я не фанатка подібної музики.
- Я зрозумів, Дашо, - м'яко відповів Єгор. Здається, не образився. - Знаєш, коли вчора прочитав твоє повідомлення, засмутився. Хлопці з гурту - мої друзі, але я не хотів би, щоб ти закохувалася у когось з них. Ти надто хороша для них.
- І для тебе? - питаю та завмираю посеред кімнати, очікуючи на його відповідь.
- І для мене, - погоджується. - Тільки я знаю, яка ти, і готовий цінувати твої хороші риси. Звісно, якщо ти дозволиш. Дашо, сходимо на побачення?
Саме у цей час мій телефон сигналізує про нове повідомлення і, увімкнувши гучномовець, швидко його відкриваю. Спочатку бачу незнайомий номер, а коли читаю суть самого повідомлення, хочеться голосно фиркнути.
"Сподіваюся, що ти прокинулася, крихітко. Сьогодні у нас побачення. Заїду за тобою рівно о третій!"
- Дашо? - голос Єгора повертає мене в реальність та допомагає зібратися. Невже Етан дійсно думає, що я буду танцювати під його дудку?
- Я згодна, - швидко випалюю. - Давай зустрінемося біля парку о другій годині.
- Добре, - мені здалося, чи Єгор здивувався? Невже думав, що відмовлю? Так, самооцінка у нього нижче плінтуса, коли в одного відомого музиканта просто зашкалює. - Тоді до зустрічі, Дашо.
Швидко приймаю душ, тому що часу залишилося не так й багато. А ще не можу не усміхатися, уявляючи Етана, котрий буде стовбичити під моїм будинком, поки я гулятиму з Єгором. Думаю, що після такого він точно зрозуміє, що я в ньому не зацікавлена і дасть мені спокій.
Для побачення вирішую одягнути джинсову спідницю та білу футболку. На ноги звичні кеди, а волосся залишаю вільно спадати на плечі. Дивно, та поки збираюся, жодного разу не думаю про те, як ми з Єгором будемо дивитися збоку. А якщо нас побачать знайомі? Єдине, чого боюся - це реакції Рити, саме тому, поки що, подрузі не варто нічого знати. Бідний Єгор не витримає її насмішок, а мені не хочеться, щоб вони взагалі були.
#414 в Молодіжна проза
#3630 в Любовні романи
#1701 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 10.11.2021