Розділ 37.Стефанія

Сьогодні ночую у Ману.Не хочу в гуртожиток — не хочу нікого бачити й чути. Я хвилююся перед виступом. Мені немає чого вдягти. Попросити гроші у хлопця не вистачило духу, позичити сукню — теж. Тож виступатиму в топі та легінсах. Сподіваюся, мій образ розцінять як природний і більше звертатимуть увагу на рухи та концепцію.

 Дівчата теж не в гуртожитку — у кожної свої проблеми й негаразди. Лише Соль, напевно, красується, переміряючи свої десятки балахонів. Але вони їй не допоможуть — треба брати харизмою.

 Ходять чутки, що вона спить із Григорієм.Не думаю, що він щось вирішує на пробах. Він класний, але надто правильний і дотошний. Цікаво, як така мила й наївна дівчинка повелася на викладача? Колись ширилася мутна історія про те, що Григорій звів з розуму одну студентку, і їй довелося навіть лікуватися в психіатричній лікарні. Про це говорили на кожному кроці, а потім забули. Чи правда це — не знаю. Та й байдуже.

— Ману, ти прийдеш сьогодні на мій виступ?

— О котрій?

— Близько десятої.

— Прийду.

— Дякую, приємно.

 Збираю «концертний костюм», косметику й вирушаю до університету. Там у концертній залі будуть проби. Сьогодні перший тур для танцівників. Їду автобусом — думки важкі, в голову лізе якась дурня. Явно не настрій перемагати. Але ще є час налаштуватися.

 Заходжу в університет, іду до роздягальні — і кого бачу? Ніби фея, ніби принцеса — наша Соль. Вирядилася, як на випускний в одинадцятому класі. Хоча про що я? Я б усе віддала, щоб мати таку сукню. Але вона надто дорога.

 Ну що ж… позмагаємося?