Не вистачало Солі
Розділ 31.Григорій
Сьогодні мені хотілося, щоб Соль залишилась…Залишилась на ніч, на день, у моєму житті.
Поруч зі мною дівчина — моя мрія: красива, розумна, старанна. Вона танцює, як богиня, і водночас така скромна. У неї ніжні очі, довге чарівне волосся, приємні риси обличчя. А коли вона усміхається, мені здається, що я стаю добрішим у тисячу разів.
— Солю, ти не втомилась? Може, поїдемо повечеряти?
— Хіба що пити чай, для вечері вже пізно.
— Ну що ж, Солька, тоді їдемо пити чай.
Ми вийшли з клубу, тримаючись за руки. Моя втомлена дівчинка явно хотіла спати. Тільки в моїх обіймах, сонечко.
Ми швидко доїхали. Я живу недалеко від клубу. Паркуюсь, виходжу, відчиняю двері для своєї леді. Ледь вона хотіла ступити на землю, як я підхопив її на руки і поніс.
— Григорію, я важка…
— Ні, Солька, ти як пір’їнка.
Я доніс її до дверей своєї квартири. Не повірите, але я хвилювався. Хвилювався, чи не боятиметься вона мене, чи не буде між нами незручного мовчання. Чи подобаюсь я їй так само сильно, як вона подобається мені.
— Ну що, сонечко, будь як вдома.
Я поставив чайник. Зробив нам чай і легкі тости. Ми пили і їли, ніби це була наша давня традиція.
— Подивимось фільм?
— Григорію, вже пізно…
— Заночуєш?
— Я хочу залишитись.
— Я дуже радий це чути. Які фільми ти любиш?
— Подивимось про танці?
— А може, про любов?
— Тоді про любов…
#2214 в Любовні романи
#492 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 06.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
