Розділ 28. Соля

 Я хочу зосередитися на успішній кар’єрі,але і не проти  піти до клубу, потанцювати під різну музику, відволіктися і ще більше вразити Григорія. Але що вдягти — навіть не знаю. Я переглянула всі свої речі — нічого підходящого немає.

— Візьми  щось моє, — сказала сусідка по кімнаті. — Не соромся, у мене повно речей для вечірки. Обирай.

— Дякую, Аліно. Я скористаюся твоєю пропозицією.

 Аліна відчинила шафу, і там було безліч вечірніх нарядів. Мені одразу впала в око біла сукня без рукавів, із білим пір’ям на грудях і короткою спідницею вільного крою з невеличким розрізом біля правого стегна.

— У мене є до цієї краси чудові босоніжки. Дякую ще раз. Я буду обережною.

— Григорій впаде до твоїх ніг, коли побачить тебе в ній.

— Про нас уже всі говорять?

— Давно.

— Круто.

— Не переймайся, у тебе красивий кавалер.

— Згідна. Дякую, я вдягатися.

— Гарного вечора!

— Дякую. А ти що будеш робити?

— Я б теж хотіла в клуб. Усі йдуть, але сьогодні дорогі квитки через діджейку, тож подивлюся фільм вдома.

— Аліно, можна спитати? Ти береш участь у пробах на мюзикл?

— Я — ні. Стефка бере. Чому ти питаєш?

— Чому ти ні?

— Це зайві нерви та час. У мене його немає. Мені треба вчитися і працювати.

— Але ж можна стати суперзіркою.

— Я не вірю в ці казки. Там пройдуть або найбагатші, або ті, у кого є зв’язки.

— Ти береш участь?

— Так.

— Ого. Першокурсники зазвичай не беруть участі.

— Я спробую.

— Та звісно.

— Хочеш щось сказати — скажи прямо.

— Так. Ніхто з першокурсників не йде, бо там потрібні харизма, досвід, роки тренувань, плюс зв’язки та гроші. Куди ти лізеш? Григорій не настільки впливовий.

— Я пройду сама. Сукня мені не потрібна, дякую.

 Аліна, грюкнувши дверима, вийшла з кімнати. І я розумію — не через те, що сказала мені, а через злість, що я беру участь, а вона — ні.

 Я розсипалася на шматки від її слів. Сама хотіла правду — от і отримала.

 Вдягаю короткі шорти-спідницю, зверху чорний топ і піджак вільного крою. Взуваю чорні туфлі на стійкому невеликому каблуку. Роблю легкі локони, фарбую губи в красивий малиновий колір, роблю смокі-айз, наношу тон — і все, я готова до цього вечора, хоча настрій зіпсований.

 Григорій під’їхав трохи раніше.Я спустилася до нього. Він зустрів мене з величезним букетом ніжних рожевих троянд.

 — Я купив ніжні, рожеві — для тендітної Солі. Але бачу, що помилився з вибором. Переді мною спокуслива, провокаційна червона квітка.

— Дякую, прийму це за комплімент.

 Він ніжно поцілував мене. І я відповіла. Я навіть не встигла зрозуміти, як це сталося. Його губи м’які, запах чаруючий.

— Навіть не поб’єш мене за те, що цілую тебе біля гуртожитку?

— Уже всі й так говорять.

— Байдуже.

— Мені — ні. Але я нічого не можу з цим зробити.Віднесу квіти у кімнату,щоб не зів'яли.

— Чекаю...