Розділ 26 . Соля

 Навчання та тренування даються мені нелегко, але я почуваю себе щасливою. Відчуваю, що я на своєму місці. Заводити друзів у мене немає часу, та от на Григорія і на розмови з батьками  — час знайду завжди.

 З Григорієм мені добре і тепло. Батькам розповіла про нього — сміялися. Казали, що поки відомою не стану, не сподівались, що почну цікавитися хлопцями. Не смішно! Хоча раніше я й сама так думала.

 Це так цікаво. Раніше мені снилися танці, танцюристи, що виконують танець, але я ніколи не бачила облич. А зараз мені сниться він і я у парі. Картинка склалася.

 Далеко не хочу забігати, але мені б хотілося танцювати з Григорієм. Це найкращий партнер, що тільки може бути. Одним лише поглядом він заряжає. Допомагає мені з підготовкою до проб.

— Привіт, красуне, — прилітає смс від Григорія.

— Привіт.

— Гризеш книги?

— Майже. Переглядаю відео виступів танцівників-знаменитостей.

— Поїдемо в клуб?

— Що?

— Поїхали. У клубі можеш подивитися на сотні танцівників-знаменитостей.

— Не планувала якось.

— О 21 заїду.

— Я ще не знаю.

— Я заїду. Якщо не захочеш — сам не  поїду теж.

— А що, якщо нас побачать разом?

— Зробимо вигляд, що незнайомі.

 І від його відповіді мені хотілось розплакатися. Але я не встигла.

— Та жартую, Соль. Поїдемо як пара.

— Про нас пліткуватимуть.

— Соль, про нас давно пліткують. Не переймайся.

— Як? Чому?

— Тому що наше життя комусь цікавіше за своє власне. Я вже звик до такого.

— Напевно, краще не світитися.

— Мала, ти чого? Всім хорошими не будемо. Мовчиш… Засмутилась?

— Дуже.

— Тільки не плач. Я не дозволю комусь тебе образити.

— Григорію, дякую… Я поїду. Хочеться перезавантажитись.