Розділ 21.Соля

 Я поїхала до Григорія. Сон чи реальність?

 Я зрозуміла, що це реальність, коли зайшла у квартиру. Двері зачинились, і серце завмерло. Чому я тут?

 Тому що мені справді захотілося бути поруч із ним. Його підтримка, його усмішка, його погляди… До сексу я ще не готова, але заснути разом в обіймах — цього я б дуже хотіла.

— Заходь, почувайся як вдома, — сказав Григорій.

— Дякую, буде важко.

— Розслабся. Йдемо пити чай. Ти голодна?

— Так, трішки.

— Що любиш?

— Я все їм, потроху.

— Звісно, нам, танцюристам, не рекомендовано, але, може, хочеш піцу чи суші замовлю?

— Суші. Я їх ще не куштувала.

— Зрозумів, прийняв. Оберу найкращі.

 Григорій пішов робити замовлення, а я розглядала його квартиру. Затишна, простора, світлі тони, мінімалізм. Мило, але трохи порожньо. Дуже охайно, все зі смаком.«Я б тут жила», — промайнула думка.

— Суші замовив. Є ще якісь побажання?

— Потанцюємо?

— Тут? Зараз?

— Так.

— Залюбки. Дай хвилину.

 Григорій швидко пішов перевдягнутися у домашній одяг і дав мені свою оверсайз футболку та штани. Я взяла. Краще так, ніж у мокрому.

 Поки я перевдягалася, мій Григорій запалив свічку, увімкнув легку мелодію. Він підійшов до мене тихо й спокусливо, подав руку і обійняв за талію. Мурашки побігли по моєму тілу. Ми почали танцювати повільно, легко, в такт музиці, дивлячись один одному в очі. Що я побачила в його очах? Інтерес, ніжність, турботу.

 Він ніжно заклав мокре пасмо мого волосся за вушко, і я відчула його гарячий подих. Мені так добре поруч із ним. Я закохуюся в цього красеня — і це факт.Ми танцювали. Одна його рука була на моїй талії, інша вела мою руку. Але раптом обидві його руки вже обіймали мене, і... Григорій поцілував мої вуста.

Я дала йому ляпас. Жартую!

 Я поцілувала його у відповідь. Спочатку ніжно, потім пристрасно. І це було так солодко й приємно, що ноги стали ватними, а душа розцвіла трояндами...