Не вистачало Солі
Розділ 14.Манý
Соломія не відповідає ні на мої дзвінки, ні на повідомлення. Ще в клубі все було добре — і раптом усе змінилося. Невже через Григорія? Чим він кращий за мене? Танцями? Це факт, але невже так складно просто відповісти, сказати хоча б слово? Невже я навіть шансу не маю?
Справ накопичилося чимало, але я вирішив піти поговорити — адже знаю , де вона живе. Купив білі троянди, такі ж гарні й тендітні, як Соломія. Вирішив навідатися в гості. І що? До біса все! Бачу, як Григорій саджає її у свою автівку. Я злий, як чорт — словами не передати. Так швидко? Раз потанцювала з ним — і вже сідає до нього в авто… Куди поїдуть, що робитимуть — і дурню ясно.
Іду з квітами до Стефанії. Чого собі настрій псувати? Постукав — Стефка зраділа і квітам, і мені. Запропонувала чай із тортиком — не відмовляюсь. І від продовження вечора теж. Не вона — так інша. Соль свій вибір зробила, а я — свій. Стефанія завжди мені рада, і просити не треба.
— Стеф, будемо парою?
— Так, давай! Квіти у вазу постав.
— Я поїду до себе.
— Після такого запального вечора навіть ночувати не лишишся?
— Мало місця. Піду. Бувай.
Злюсь. Злий на Солю. Не так усе мало бути, не так… Пишу їй смс — хай знає, з ким вона сідає в автівку…
#2628 в Любовні романи
#592 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
