Не вистачало Солі
Розділ 7.Манý
Домовилися з друзями сьогодні піти в клуб — відірватися перед початком навчання. Усі наші там будуть.
Пишу повідомлення Стефі з 101-ї кімнати:
— Привіт.
— У клуб йдете?
— Йдемо.
— І ми будемо.
— Когось підселили?
— Ага, танцівницю.
— Беріть із собою, покажемо наші танці.
— Ок.
— До вечора!
— Бувай!
Обговорили з друзями деталі проєкту, поговорили про плани на цей рік, випили чаю. Домовилися зустрітися біля клубу о 22:00.
Телефоную Соломії — не бере слухавку. Тривожуся. А раптом ігнорує?
Заходжу в клуб з надією побачити її.
І я її бачу!
Вона, мов фурія, влітає на танцпол і затьмарює собою всіх. Не цукерочка вона — я помилився. Справжня гаряча чортиця.
Бачу, як Ярік її зажимає. Вона штовхає його, але того бугая хіба так просто скинеш. Я мчу на допомогу й тріумфую, коли Соля танцює вже зі мною.
Дивлюся їй в очі й розумію — тону в її зелених-презелених очах.
Ми ще трохи танцюємо, а потім я запрошую її до нашого столика. Знайомлю з друзями: Єгором, Славком. Дівчат із кімнати вона й так знає.
Пропоную сісти з нами, але бачу — вона насторожується, ніби про щось замислюється.
— Ману, не знали, що ти так умієш танцювати! — насміхаються хлопці.
Я дивлюся на Солю, і її зелені очі стають ще більшими. Напевно, її налякало моє прізвисько.
Ну, не подобається — хай називає хоч вовком сірим.
А я все одно називатиму її по-своєму — моя чарівна Соль...
#2628 в Любовні романи
#592 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
