Розділ 17

- А що ви власне робите?

Я різко розплющила очі, одразу провалюючись в потемнілий погляд Стаса.. Ох... Аж дрижики побігли..

Він був просто наді мною! Однією рукою він впирався в стіну, а іншу все ще продовжував тримати на моїй шиї, пускаючи тілом жар..  Між нашими обличчями було сантиметрів десять не більше , і це добряче так почало мене бентежити.. І думки стали проскакувати в голові ну зовсім не такі, як мають бути в помічниці!

Караул!! Мізки плавляться, рятуйте!!! Почали кричали в голові мої таргани, і це..

- А що ти хочеш.. - тихо, майже промуркотів Стас, ще трохи нижче схиляючись наді мною, й опускаючи погляд на мої губи. ма-ма... 

Ні! Ні-ні-ні-ні, тільки не це! 

 В цей момент мій шлунок голосно гуркоче і я різко впираюсь долонями в його груди.

- Їсти я хочу! - вигукую я трохи з панікою в голосі, але на щастя мій бос криво посміхнувшись, таки відсторонюється від мене..

Хух.. аж дихати стало легше.

- Вагон ресторан наступний - Стас кидає на мене якийсь дивний погляд, і йде на вихід з купе - Одягнись, я почекаю за дверима, й підемо обідати.

Я не встигаю нічого відповісти, бо двері вже зачиняються за ним, залишаючи мене знову трохи розгубленою. 

Ні, ну реально - що за хрінь твориться зі Стасом?! Звідки взялася ця раптова зацікавленість в мені?! Я не хочу її! Вона мені даром не здалась, особливо від такого бабія як він!

І пофігу що від його погляду і дотиків мене всю збудженням накрило! То все від відсутності сексуального життя, бо хіба ж я з таким босом мала на той секс час?!

От звільнюсь нарешті. Буду сама свій час організовувати, і почну ходити на побачення! З нормальними чоловіками! І ніякий велелюбний бос мені даром не здавався! 

 Тільки от як йому про це сказати? Треба щось вигадати, щоб його від себе відвадити!

Поки думки гарячково бігають кругом цієї думки, я знову одягаю джинси й взуваю кросівки. Була думка одягнути якусь кофтинку, але мені не холодно, й в футболці дуже зручно, тож так і виходжу з купе.

Стас, який в цей час дивився в вікно навпроти нашого купе, розвертається, окидає мене пронизливим поглядом, затримуючись на оголеному плечі з якого сповзла футболка, й трохи роздратовано запитує:

- Може ти одягнеш якусь іншу футболку, чи кофту?

- Навіщо? - я оглядаю себе, наче все нормально, по простому.. - Я не збираюся ні перед ким красуватись. Це всього лише обід в потязі. 

 Не звертаючи більше уваги на боса, я рушаю прямо по коридору, до наступного вагона

- Наче зараз не красуєшся.. - бурмоче собі під ніс Стас, чим досить гарно підіймає мою самооцінку - так я красунька, та не твоя!

Голова сама задерається трохи вище, плечі розправляються, й легкою ходою від стегна, йду далі, відчуваючи на своїй п'ятій точці гарячий погляд - дивись не влавись слиною..

Вагон ресторан справляє враження одразу! Зручні і м'які сидіння з темно синьою оббивкою, і білосніжні скатертини на столах. З однієї сторони столи більші, розраховані на чотирьох персон, а з іншої менші - для двох. Та і саме меню вражає - широкий вибір як в ресторані. Ми зі Стасом займаємо столик, й робимо замовлення, й поки воно готується, я з цікавістю розглядаю усе навколо - свідомо ігноруючи свого боса..

 Зараз зайняті лише кілька столиків, за якими сидять сімейні пари, дехто з дітьми, і кілька молодиків в самому кінці, які вже кілька разів кидали на мене красномовні погляди - ні хлопці, я поки не маю на вас часу..

- Як я з ним мучусь! Ти просто не уявляєш! - я зригаюсь від неочікуваності, коли за моєю спиною, жінка років сорока голосно вигукує.. - Ти не уявляєш як він хропе!!! Я мушу йти спати на диван, бо то ж не можна витримати!

Я мимовільно посміхаюсь, слухаючи її розповідь, й кидаю погляд на Стаса, який теж це почувши, закотив очі - мовляв, що тут такого, подумаєш - чоловік хропе..

- Ти знаєш що я чула?! - відповідає тій жінці її сусідка - Кажуть якщо чоловік сильно хропе, потрібно йому ноги розставити і він одразу перестане!

Я мало не приснула в голос, ого яка стратегічна інформація!

- Ти що серйозно?! - трохи скептично запитала в неї жінка - А якщо він на боку лежить, то мені що, якогось рогача треба брати, щоб ті ноги розставлені були?!

Аха-ха.. я прикрила долонею рота, щоб не розсміятися в голос! В мене від стримуваного сміху аж сльози на очах виступили. Це капець! Ще такого я не чула..

Жінкам принесли їх замовлення і розмову вони свою перервали, а моєї руки торкнувся Стас, привертаючи мою увагу 

- Будеш перевіряти чи спрацює лайфхак? - він кивнув головою в сторону жінок 

- Ага - я посміхнулась і нащось ляпнула - На вас!

- Так я не проти.. - підморгнув мені бос, чим знову вибив грунт під ногами..

- Взагалі то я пожартувала.. - стала одразу давати задню, і на щастя в цей момент, офіціант приніс наше замовлення, й я мала можливість перевати цей дивний діалог, але фантазія в моїй голові вже малювала мені цю картину - голий Стас лежить на ліжку похропуючи, а я широко розвожу його ноги.. Бляха це капець! Що зі мною робиться?! Дайте щось випити бо я зараз згорю...