Розділ 14

Таня

Капець я нервую!!

І чого питається?!

Встала без будильника о четвертій ранку, і вже три години кручусь і лажу по квартирі як воша по макітрі!

Ні ну це капець!! Що ж я всидіти на місці не можу?!

- Сістер, сядь вже! В мене від твоїх нервів вже комп висне! Все добре буде!

Я зітхнувши, таки плюхнулась на диванчик в кухні... Так, я хвилювалась! Хвилювалась бо по перше - вперше за сім років їду з дому. Та ще й за кордон. Та ще й орієнтовно на тиждень - так написав Стас в смс. 

Вперше залишаю брата одного.. 

Так він вже не маленький. Та й мене більше немає в дома ні ж є, та все ж я завжди поряд. А тут залишаю його самого..

- Я буду хвилюватись як ти тут один..

- Так, тільки давай без оцього!!! - обурився братик, красномовно дивлячись на мене - Ти ж знаєш - я адекватний. Оргії влаштовувати тут не буду, їсти є що, тож не пропаду..

В мене аж очі на лоба полізли!!!

- Які ще оргії!!! Я тебе влаштую! Рано тобі ще!!! - ні ну ви таке чули?! Дорослий знайшовся! 

- Стапе сістер! Це був жарт! Але навіть якби й ні - то мені доречі вже вісімнадцять!!! - Артем склав руки на грудях, і демонстративно задер підборіддя.. ага, дорослий він!

Але таки так.. йому вісімнадцять, і він має право жити так як йому хочеться, і забороняти йому щось я не можу, мені залишається лише сподіватися, що він хоча б буде думати перед тим як щось робити...

Я знову важко зітхнула:

- Я просто хвилюватимусь за тебе. Тому будь розважливим. Думай що робиш, і які це може мати наслідки.

- Не дрейф Танюш! Ти ж знаєш, в мене клепка на потрібному місці, тож все буде ок! А от ти давай розважся там! Може англічанина якогось собі там знайди!

- Та йди ти! - я засміялась і жартівливо стукнула його в плече 

- Ладно, ладно! Не хочеш англічанина, то з босом своїм замути! Ти ж все рівно звільняєшся, а він такий нічого! Я тоді зацінив.. - граючи бровали зморозив Андрій, а я випала зі сміху..

- Оо так! Шоу він нам тоді влаштував знатне!

- Ну так тобі й карти в руки!

- Та перестань! Він звісно мужик гарний, але я про таке навіть думати не хочу! Та й ми їдемо працювати! Максимум на що я сподіваюсь - це мати вільний час щоб погуляти по Лондону. Відвідати визначив місця! Попити чаю на березі Темзи..

Я аж очі прикрила, уявляючи як буду сидіти з чашкою гарячого чаю, дивлячись з вікна кав'ярні на Біг Бен..

- Ну так і поєднай корисне з приємним! Та і Андрій правий - твій Стас, більше не дивиться на тебе як на помічницю! Тож я з ним згоден - він на тебе запав!

Я лише посміялась з цього, хитаючи головою - ні. Точно ні!

Але відповісти Артему вже не встигла, бо на телефон прийшло сповіщенням від боса:

"Спускайся.."

Ох.. в середині знову піднявся якийсь мандраш на пару з ейфорією! Я швидко підхопила свою сумку, взула кросівки, а Артем взяв мою валізу і ми разом вийшли з квартири.

Внизу Стас вже чекав мене біля автомобіля, й привітавшись і потиснувши Артему руку - швидко погрузив мою валізу до багажнику, й відкрив мені задні двері, допомагаючи сісти... 

Це капець! Я ледь змогла втримати щелепу на місці! Галантний Стас - це теж щось з рубрики неможливого... Я лише на секунду обійняла брата, чмокнувши його в колючу щоку, й сіла в салон. А бос обійшов автомобіль і сів поряд, а за мить авто рушило з місця.

 Водій - Володимир Миколайович, як завжди плавно розсікав вулиці, везучи нас... кудись....

- Станіслав Сергійович, а як ми будемо добиратись? Чим?.. 

Він вчора нічого мені не сказав, лише зібрати речі орієнтовно на тиждень, і бути готовою на восьму ранку...

- Спершу потягом до Польщі. Там ми будемо о десятій вечора, а звідти, дві готодини літаком - тож вночі спати будемо вже готелі в Лондоні..

Ох... Я лише трохи розгублено кивнула - тобто ми будемо цілий день в дорозі?! Тринадцять годин в потязі.. капець..

Подумати ще про щось я вже не встигла, бо ми вже під'їхали до будівлі залізничного вокзалу. На щастя довго блукати нам не довелося, адже потяг стояв на першій платформі. Провідниця швидко перевірила наші білети і документи й пропустила в вагон.

Стас підхопив мою валізу й перший зайшов в середину, проходячи коридором до третього купе:

- Прошу пані.. - бос галантно пропустив мене в середину шикарного купе для двох, й поки я зачудовано розглядала все, зайшов слідом й зачинив двері, опинившись прямо в мене за спиною.. - Ось ми й на одинці..