Розділ 13

Позачергово! Дякую за 200🖤

Таня

Однозначно відбувається якась хрінь!

Я звісно все розумію, і очікувала після вчорашнього якогось.. ну не знаю, "пом'якшення" в наших з Стасом стосунках - бос-підлегла, але щоб аж так?!!!

Прийшов спозаранку, зупинився біля столу, привітався, засліплюючи мене білозубою посмішкою, а тоді, обійшов стіл, і поцілував мене в щоку!!!

Мати Василева! Що коїться?!

На мої розширені від здивування очі, й німе запитання на обличчі - лише посміхнувся, підморгнув і попросив:

- Таню, підготуй мені будь ласка звіт про усі мої заплановані зустрічі і справи на найближчий тиждень. Чекатиму за пів години.. - і розвернувшись, пішов насвистуючи до свого кабінету..

Аа... - а я провела його поглядом зависаючи на зачинених дверях..

Може для когось це нічого, нормальна поведінка, а мені, яка звикла за стільки часу бачити лише похмуру копію буркітливого, вічно невдоволеного шовініста - це шок в чистому вигляді! Та я взагалі з ось цього шоковано стану останні кілька днів вийти не можу!!

Це що ж, на нього так подіяла моя заява на звільнення?! Чи справа в чомусь іншому, а я ще просто нічого не розумію?

В Андрія звісно була своя версія усіх цих подій, адже вчора коли Стас пішов, він влаштував мені цілий допит: що, як, коли і скільки! А ще з усіх боків обсмоктав його поцілунок у щоку, я аж обурилася в кінці!

- Та ти дістав! Скільки можна! Я ж не сексом з ним в коридорі зайнялась! Це був усього лише безневинний поцілунок в зв'язку з днем народженням!

- Але ж до цього такого, та навіть близько нічого подібного, ніколи не було! - залізним аргументом крив Артем, і я мусила погодитись - що вся поведінка Стаса була щонайменше дивною.. 

Проте я категорично відмовилась визнавати що я йому, прости господи - подобаюсь!

Пів ночі крутилась в ліжку, обдумуючи, обмусолюючи ситуацію зі Стасом, але все рівно, не могла в це повірити..

Ну як так?! Стільки років не помічав мене, а тут що, йому раптом розвиднилось?! Не повірю в це! Скоріше повірю в якусь його корисливу мету - наприклад, щоб я не звільнилась, але точно не в те, що він запалав до мене ніжними почуттями! 

Стас і ніжність - поняття абсолютно протилежні! Як космос і туалет...

А тут на тобі.. 

За пів години, виконавши завдання боса, я зробила йому каву, й як завше, постукавши увійшла в кабінет. Стас який до цього щось вивчав в комп'ютері, одразу підняв на мене погляд, що раніше робив лише в тому випадку, коли чогось сильно чекав, і знову сліпуче посміхнувся - може він підсів на якісь таблетки, що викликають ейфорію?!..

- Станіслав Сергійович, я виконала ваше завдання - підійшовши до столу, я як завжди поставила чашку з кавою по праву руку від нього, і поклала перед ним роздруківку з усіма актуальними замовленнями і запланованими зустрічами

- Танюш, давай коротко, є зараз щось супер важливе, де без мене ніяк? - навіть не дивлячись на роздруківку запитав Стас, знову і знову, оцінююче пробігаючись по мені очима

 - Ем.. Загалом нагальних завдань зараз нема. Усі відділи працюють як годинник. Переговори з австрійцями на стадії узгодження, тож..

- Це добре. - не дослухавши перебив мене бос - Бо нам потрібно зганяти в Лондон, щось там не так з софтом який ми підключили нашим партнерам, і я, як розробник маю глянути.

Я на це лише розгублено кивнула, не розуміючи навіщо він мені це все пояснює, адже ніколи такого не робив, а за секунду до мене доходять сенс його попередніх слів..

- Прошу вибачення - нам?!! - мої брови знову лізуть аж на маківку..

- Так Таню, нам! Цього разу ти поїдеш зі мною, як і має хороша помічниця..

Охриніти! Мій шок знову в шоці! Я за кордоном не була з вісімнадцяти років, коли ще разом з моєю групою по сучасним танцям, їздила в Болгарію на конкурс.. А тут Лондон.. з босом.. капець, може я ще сплю?..

- Я.. ну.. - завжди зібрана і холодна на роботі, я просто розгубилась від цієї новини. 

Ні таки дійсно якийсь динозавр переросток в лісі здох.. Або моя попередня версія про якісь заборонені препарати таки вірна! Або.. навіть не знаю що ще придумати.. може його хто стукнув добряче.. з-за рогу.. цеглиною по голові, і в ній якась звивина на місце стала?! І ті дванадцять днів що залишились мені допрацювати, я таки проведу з нормальним босом поруч?!

Тьху, тьху, тьху.. потрібно сплюснути через плече, щоб не зглазити!

- Тоо.. мені замовити білети і готель? На яке число?

Я перехопила записник, щоб одразу записати усі необхідні дані, але Стас заперечно похитав головою 

- Нічого не потрібно. Вже все організовано. Після обіду можеш бути вільна, щоб зібрати речі на тиждень. А поки виклич до мене Миколу, він замінить мене, поки нас не буде.

Трохи розгублено кивнувши, я пішла на вихід з кабінету, досі під шокованим враженням, сіла в своє крісло. Наче на автоматі викликала Миколу, який у нас був провідним ай-ті спеціалістом, і часто залишався за головного, а сама немигаючим поглядом втюрилась в одну точку з однією думкою:

Навіть не можу уявити що буде далі, і чого ще чекати від Стаса..