Розділ 11

Позачергово! Дякую за 150🖤

Станіслав 

Вона мені подобається..

Дуже подобається..

Я мусив це визнати, особливо після того як вона мене обійняла.. 

Бляха, коли вона в пориві радості кинулась мені на шию я просто... 

Коли її тіло опинилось в моїх обіймах, мене наче прострелило до самого серця, яке як я вже гадав, більше не спроможне щось подібне відчувати..

А коли вона зрозуміла що зробила, і хотіла відсторонитися - я одразу обійняв у відповідь й притиснув до себе, вдихаючи її ніжний, квітковий аромат і просто балдіючи..

Я мусив визнати, що вона мене приваблює як жінка. Особливо коли вона така м'яка, весела, домашня і така збуджуюче прекрасна..

Тепер я хочу її не лише як свою помічницю, а й зробити її своєю цілком і повністю!

Не думав що після Алінки ще когось так захочу, але Таня..

Не відпущу! 

Моя буде! І крапка!

Але ж ти не в її смаку.. - підказує мені внутрішній голос, який раптом подав голос, а мене одразу аж перекривлює, особливо коли згадую, що в неї є цей хлищ - Андрій! 

І що? Ось так просто відпустити її?!

Ні! Не буде такого! Я здаватись не збираюсь! 

Не подобаюсь? Значить потрібно зробити так, щоб сподобався! І я знаю хто мені в цьому може допомогти!

Діставши телефон, я одразу набираю її номер, і після другого гудка, чую приємний голос.

- Боже які люди!! Невже щось в лісі здохло і ти про мене перший згадав?! Чи в тебе щось сталось? 

Ксеня як завжди в кишеню за словом не лізе..

- Привіт тьоть. Маєш для мене годинку часу?!

- Оо.. навіть так?! - Ксеня на кілька секунд затихла, певно перевіряючи коли буде вільна - За годинку підїдь в офіс, я буду мати вікно і прийму тебе.

- Супер. Чекай!

Я одразу відключився, знаючи що якщо Ксеня на роботі, то вона зазвичай зайнята. Головне що я вже домовився про зустріч, а в цьому питанні, я можу довіритись лише їй!

Тіло в мене ще знобить, але хоч вже не нудить, та з таким перегаром до Ксені я не поїду, тож спершу аптека. Випив атоксіл, запив поляною, і стало трохи легше. По дорозі до нотаріальної контори, заскочив в кондитерську, за її улюбленим банановим тортом і кавою і рівно за годину, вже сидів поряд неї на диванчику..

- Ну що, розповідай! Куди вже встиг влізти?! - Ксеня відкинулась на спинку, й закинувши ногу на ногу, примружилась, оцінюючи окидаючи мене поглядом, а тоді широко посміхнулась - Ну і хто вона?!

Я на це лише тихо засміявся хитаючи головою

- Тобі потрібно було не нотаріусом ставати, а слідчою!

- Не бзди! Я вже просто колись бачила такий твій погляд. То ти скажеш мені нарешті хто вона?!

- Таня.. - видихнув я, а Ксеня примружилась, намагаючись згадати про кого я - Моя помічниця..

- Та невже?!! - вона аж сіла рівніше - Не пройшло і шесть років, поки ти нарешті зміг розгледіти діамант у себе під носом! 

Я здивовано вирячився на Ксеню, а вона з посмішкою продовжила

 - Я з першого погляду побачила, що дівчина справжнє золото! Тому й попросила тебе взяти її до себе! Вона б інакше не витягнула тоді, забагато на неї одразу навалилось..

- Ти про що?! - я нахмурився, не розуміючи про що взагалі мова, а Ксеня здивовано подивилась на мене..

- Ти що з Танюшою взагалі не спілкувався?! Ти хоч щось про неї знаєш?!

- Ну.. - я зітхнув, розуміючи що був просто сліпим ідіотом стільки років - Я не особливо звертав на неї увагу, аж поки вона.. не поклала переді мною свою заяву на звільнення..

- Ага, і ти одразу прозрів! - хмикнула моя люба тітка хитаючи головою - Ну що ж, краще пізно ніж ніколи. І якої допомоги ти хочеш від мене?..