Розділ 10

Таня 

Аааа... Рятуйте...

Тепер вже заклякла я, не знаючи що робити і як діяти опинившись в обіймах мого боса..

Стас тим часом провів носом по моєму волоссю від макушки до вушка, й втикнувся ним в мою шию, від чого моя шкіра моментально вкрилась сиротами.. 

Аааа.. Караул!!! 

Я що починаю збуджуватись від його обіймів?!

Потрібно терміново рятуватись, бо щось мені геть не подобається це все!  Тож я вперлась долонями босу в плечі намагаючись відсунути його від себе, та Стас цього наче й не помітив, так ще й навпаки, притис мене до себе ще міцніше...

- Що ви... - почала я обурено..

- Постій так ще секунду - прохрипів він мені в плече, обдаючи чутливу шкіру гарячим подихом - Ти так гарно пахнеш, що мені навіть легше стає..

- Аа.. - я навіть розгубилась на мить, оце так заявочка.. - Станіславе Сергійовичу, це зовсім не ті слова які ви маєте говорити своїй помічниці, і точно не маєте обійматись з нею..

Стас підняв голову від мого плеча і подивився на мене..

Пильно.. Очі в очі..

Він був так близько, що я бачила кожну довгу війку на його повіках, і золоті вкраплення в очах кольору віскі..

Його погляд спустився з моїх очей, на губи, які раптом стало наче поколювати..

- А якщо я хочу.. - схиляючись ще ближче, прошепотів мені майже в губи Стас, а я...

А я закашлялась так, що думала зараз вирву! Бо ж мій супер-мачо-бос, обдав мене таким перегаром, що аж в очах потемніло, а горло наче в вузлик зв'язало.. 

Стас мене на щастя одразу відпустив, і я швидко від нього відскочила, одразу кидаючись до вікна, й відчиняючи його навстіж.

Ой мамо рідна, дайте свіжого повітря...

Я жадібно стала вдихати прохолодне повітря, яке після перегарних випарів здавалось солодким..

- Ем.. - схоже босіку стало незручно за себе, але щось сказати він не встиг, бо до кухні з оберемком троянд увійшов Андрій, а слідом за ним Артем, і кухня враз стала як комірчинка..

- Де там моя іменинниця?!

Я якраз обернулась і встигла побачити набурмосене обличчя Стаса, який швидко постарався взяти себе в руки, і здивоване Андрія, який з цікавістю переводив погляд з боса на мене.. 

Ох блін, схоже тепер Андрій сто відсотків впевниться що він до мене не рівно дихає, а ще й як почує про вчорашні нічні пригоди...

- З днем народження мій вогник! Будь щасливою, здоровою і коханою. Вітаю, пух..

Відчиканив з посмішкою Андрій, вручаючи мені реально цілий оберемок квітів, які в руки не влазили.

- Дякую мій рідний!

Я постаралась перекласти квіти на одну руку, щоб дотягнутися до Андрія, й поцілувати його в щоку, як тут раптом між нами виник Стас..

Ее... А що власне відбувається?..

- Дозвольте пройти.. - протиснувся він між нами, й одразу обернувся до мене - Я буду йти, проведеш мене?!

- Амм.. звісно.. - положивши квіти збоку на стіл, я пішла слідом за Стасом до коридору. 

Він швидко взувся, накинув піджак і пальто, але взявшись за ручку дверей, обернувся..

- Вибач за вчорашнє, і за те, що було вранці. Я.. - він замнявся, підбираючи слова, й зиркнув в сторону кухні, де були хлопці, певно не бажаючи щоб вони чули те, що він хоче сказати..

- Я все розумію, адже ви були.. - хотіла сказати "синій", але втрималась  - не в адекваті..

Стас посміхнувся кутиком губ, й кивнув.

- Дякую що не виставила голим за двері і.. З днем народження Танюш..

Вимовивши це, Стас ступив крок до мене, швидко поцілував у щоку, й поки я здивовано кліпала очима - тихо зачинив за собою двері.

І що це взагалі було?...